Це моя земля, це - Україна!
Блакитне небо і пшеничнії поля,
І запах свіжоспеченого хліба
І мальви під вікном - оце моя земля,
Я з гордістю скажу - це Україна!
Це край де народилась я,
Пізнала світ, відчула сонця промінь.
Це край, де є безмежнії поля,
Й щоночі чути солов’їний голос.
В одному слові - Україна - це любов,
Це пам’ять, це традиції, минуле
Її історія, її пролита кров
Це незалежність, й міць яку здобули.
Це впевнений й сміливий крок вперед,
Не бачачи всі негаразди і тортури,
Це сьогодення, сильне, не крихке
І наша віра у нове майбутнє.
Та щоб воно лиш сяяло й не гасло,
Потрібно нам докласти безліч сил.
І в душу певну грань закласти
Що зветься гордо - це патріотизм.
Бо що ми варті на землі без нього,
Які ми будим у очах своїх дідів,
Які поклали голови для того,
Щоб край зробити вільним назавжди.
Отож складімо дяку й шану тому,
Що в серці й в голос скаже-патріот,
Який не зрадить, а молитись буде
За рідну землю і за рідний наш народ.
А ми просімо Бога, щоб тримав в опіці,
Ту неповторну, милу, золоту.
Другую неньку, словом - Україну
Оту красиву й завжди чарівну.
Бо Україна - джерело життя,
То наша гордість, невід’ємна сила.
Вона - це пісня, щира й гомінка,
Яка у світі є лише єдина.