02.09.2009 00:00
579 views
Rating 5 | 1 users
 © Оксана Білова

Останній раз

В нічному клубі шум і гамір знов 

І пристрасті киплять на хвилях ночі: 

Хтось гордиться, хтось мріє про любов, 

А хтось полює на тіла дівочі. 


Дивлюсь на це, як завжди, із даля. 

Обличчя ніжиться в усмішці щирій, 

Бо все ж таке близьке й гидке, що я 

Не можу вирватись без тебе, милий. 


Чекаю зустріч, знаю, що прийдеш, 

Що ти є часткою усього ладу. 

Ти пригорнеш так палко й відштовхнеш 

І будеш думати, що я програю. 


Свій план виконуєш дослівно як! 

Колись і я була такою, дивно. 

Але признався ти у цьому так, 

Неначе всі думки і мрії видно. 


Тоді з’явилася страшна стіна 

Між мною і тобою, щоб забути, 

Яке кохання виросло б у нас, 

Якби ми разом це змогли відчути. 


Ти в це повірив. Справді. Як і я, 

Якби не так, то не було б так важко. 

Не знаю хто й чому тобі збрехав, 

Про те (мабуть!), що я без тебе краща. 


Я вдячна буду щирості твоїй, 

А ніжність прикує мене навіки, 

І щоб згадати ще колись про них 

Я запрошу тебе на танець білий. 


Ти сам не свій, боїшся своїх рук, 

Тремтиш і погляд приховати хочеш. 

І знаю я, що страх усіх розлук 

З’єднався поміж нас цієї ночі. 


І що ж ти робиш, скажеш ти чи ні? 

Відходиш, пригортаючи востаннє. 

Підходиш до людини, що в собі 

Відчула щастя. Що ж ти робиш далі? 


Удар в обличчя. Це моя вина. 

Чому ж мені?! його не посилаєш? 

Навіщо б’є рука чуже життя? 

Лиш біль у серці каже, що кохаєш. 


Біжиш щосили сам від себе. Жаль 

Стискає душу і мене вбиває. 

Ти не втечеш від того, що сказав, 

Я не забуду те, про що прохала. 


Слова лились так щиро про любов, 

Та говорили ми на різних мовах. 

Спочатку ти, а потім я. Промов, 

Чому не склалось щастя у розмовах? 


Ти знав усе, ти знав, що не прощу, 

Не зможу вирвати удар у тебе 

І після цього я вже не прийду, 

Нічого не скажу – це все для мене. 

 31. 03. 06.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про щастя, Про любов, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірші про вересень. Я чекаю». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Бувають дні… коли…». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Оксана Білова.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Оксана Білова

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо