Опівніч
Доманіцькому С. О.
Опівніч без п’яти хвилин.
Ліхтар погас… Та світять зорі..
Я знов не сплю. З яких причин?
Думки примарились казкові.
Знов місяць світить у вікні
І заглядає вірно в очі.
У ліжку я лежу в пітьмі –
Він променем мене лоскоче.
Він відбирає в мене сон,
А ти, коханий, спи до рання.
До мене знов момент прийшов
Вже в котрий раз самокопання.
Опівніч… Вже без трьох хвилин.
А сон мене не огортає.
Найбільша із усіх причин –
Лежу одна… Тебе немає.
м. Кам’янець-Подільський, 31.08.2009
