Оголене дерево

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Стихають осені октави

У присмерку багрянців слави.

З оголених брунатних віть

Віщують вороння орави.

Без барв осіннього розмаю

Ліс у хмурній дрімоті спить.

Я в суть землі вростати маю!

Я віти до небес здіймаю!

Крізь незбагненність лихоліть

Вітри-чужинці налетіли,

Думок між листям не жаліли...

За віщо душу оголили?

Душею чую ще живою

Цей сум?.. Чи кроною кривою?

Поміж гілок над головою

Про що там вороння кричить?..

Візьміть участь в обговоренні

17.11.2012 21:09 Оля Стасюк

красиво)

17.11.2012 02:25 Ем Скитаній => ©

дійсно душу оголили... а я згадав тут тополі на проспекті леніна в нашому місті - гав було сила силенна! увесь проспект був ними загажено - якось символічно це виглядало і дуже тішило - вулиця імені "вождя" і пташиний послід на ньому - ха-ха!.. до комуняк дійшло, що ця реальність кривдить "світлий лик генія(?)" і попідрізували ті тополі... - на це вже було дійсно боляче дивитися, а нечуваний гвалт вороння та гав викликав у душі дуже великий жаль - адже гнізда ж їхні нищилися... щось я розпатякався - спати пора. надобраніч.

17.11.2012 00:33 Деркач Олександр => ©