з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
Вщухає осені багряний карнавал,
Замовк оркестр, лиш ключ у небі грає,
І маски вітер листячком зриває...
Та пан Листопад не полишив зал.
Він ще сидить у темнім закутку
Личину жовту смикає руками,
Ритм вибиває пальців гілочками
По спорожнілим лавам у парку.
Та чути прибиральниці вже крок
Крізь хмарну набундюченість фіранок…
Що калата озимками під ранок,
До блиску натираючи зірок.
Здивована, зупиниться на мить,
Морозами позбавиться гульвіси,
На білі змінить палені куліси,
І янголятком в небо полетить.
