18.11.2011 16:17
-
460
    
  17 | 17  
 © Тарас Іванів († 2012)

Колего мій, таких нема 

В світах уже відносин. 

У них тепер змія – зима, 

Льодова сіть у просінь. 

Забув я день, коли було 

У нас гучне застілля. 

До ліжка втиснуло ”зеро” –  

Ім’я мам божевілля

Самотність – цяцька, плин до сліз, 

Між них човен надії. 

Веслом гойдає оптимізм 

Сутула тінь від мрії

Недаром, даром?.. Та хто зна? 

Маячення туману 

Не дійде вуха. Віть скляна –  

Душа, як лід фонтану. 

Осінній вихор, чи зима 

Спросоння розгулялась. 

Як жінка кожна, з ліжка – зла, 

В буденність увірвалась. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.08.2012 11:40  Оля Стасюк 

 18.11.2011 20:18  Каранда Галина => © 

я теж не зрозуміла, чому вона там зла...а Ви навіщо?)))

 18.11.2011 17:25  © ... 

Я просто розповідаю)))

 18.11.2011 17:18  Тетяна Чорновіл => © 

Ще й як гойдає! А про жінку - не допетраю!!! То Ви нас лаєте, чи хвалите? :)))