Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.11.2011 12:14Білий вірш
Про Україну  Про минуле  Про життя і смерть  
90000
© Тетяна Чорновіл

Спасенний товарняк

Згадане з давньої розповіді рідної бабусі, Царство її Небесне.
Тетяна Чорновіл
Опубліковано 24.11.2011 / 7516

Про тридцять третій? Ні, про сорок сьомий. 

В голодний рік сама з двома дівчатьми, 

Бо Прокіп мій з війни не повернувся, 

Тож самотужки мала їх спасати, 

Хоч старшу й на роботу вже послала. 

 

Сусід Андрей, спасибі, напоумив 

Товарняком у Западну поїхать, 

Бо там, казав, чогось не так сутужно, 

Чи що зміняти, а чи попросити, 

То нашим люди добрі помагають. 

 

Ще звечора на станцію зібрались, 

Бо пішки, звісно, кілометрів двадцять. 

Мороз дорогою рипить в снігах сердито… 

– Ялено! Швидше! – все Андрей гукає, 

– Розвидниться, міліція не пустить. 

 

Товарняки… Кругом народу повно, 

Міліція взялась десь серед ночі. 

Гнуть матюки! З перону випихають! 

– Не бійся їх, Ялено! Наш спинився! 

Дай руку! На даху он місця трохи! 

 

Холодний дах утиканий тілами, 

Закутаними в хто яке там дрантя. 

А вітер із морозом в вухах свище 

І наскрізь через хустку продуває. 

– Не спи! Замерзнеш! – штурхани Андрея. 

 

Вже й Западна! Як поїзд хід притишив, 

Спинився на якомусь полустанку, 

Посипалися люди, наче груші, 

Та в бік осель очима лиш світили. 

А мерзлі на даху позалишались. 

 

– Подайте, люди добрі, хто що може!.. 

Все щедрі попадались по дорозі: 

Пускали грітись, навіть годували, 

Й давали, звісно, хто що міг, в торбину. 

Квасолі… Хто ячменю… Чи пшенички… 

 

Верталися з важкенькими торбами! 

Раділи! Не страшна назад дорога! 

Андрей лиш не доїхав… Злодіяки 

Ножем штрикнули і ячмінь забрали, 

Уже тоді, як мали доїжджати. 

 

Я ж на ходу з товарняка стрибнула! 

Спасла торби і ноги не зламала! 

Дійшла додому. Мали трохи їсти 

Зими голодної з дівчатами моїми. 

Не раз тоді ще їздила просити. 

 

Отак в далекім краї помагали 

Те лихо нам, нещасним, пережити. 

Ми в Западну голодні і холодні 

Крізь страх і заборони добивались, 

Спасенними неслись товарняками… 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.11.2011 Поезії / Вірш
БАР‘ЄРИ
25.11.2011 Поезії / Вірш
Холодне привітання
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.11.2017 © Іван Петришин / Пісня
Пісні Корінних Американців (Народні Пісні Світу)
24.11.2017 © Панін Олександр Миколайович / Гумористичний вірш
Друзі
24.11.2017 © Олександра / Вірш
Небо виходило з берегів
23.11.2017 © Зельд / Вірш
Осінній сон
23.11.2017 © Костенюк / Сонет
Про зброю
СПОМИНИ
06.08.2010
Піжмурки
03.11.2011
КУЛІНАРНИЙ ВІРШ
24.11.2011
Спасенний товарняк
02.12.2011
ВБИВСТВО ЕОМ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 9 (9+0+0+0+0)
Переглядів: 225  Коментарів: 11
Тематика: Білий вірш, життя та смерть, минуле, Україна, товарняк, 1947, голод
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.11.2012 11:51  Деркач Олександр 
 04.02.2012 20:09  Олександр Новіков 

шок дуже болюче. вражаючий вірш 

 25.11.2011 12:14  Оля Стасюк 

У Вас справді дуже гарно вийшло.... Просто тема болюча.... 

 24.11.2011 23:49  © ... для Микола Чат 

Дякую! Герої документальні, висвітлення - художньо-документальне!

 24.11.2011 23:29  Микола Чат для © ... 

Сильно і правдиво! Навіть документально!

 24.11.2011 20:07  © ... для Оля Стасюк 

Ти ж сама запропонувала про голод написати!

 24.11.2011 19:22  Оля Стасюк 

Важко... Але гарно, хоч і болісно....

 24.11.2011 17:16  © ... 

Дякую всім за відгуки! Звісно,в різних місцях було по різному. Я намагалася просто донести спогади про ті зимові (і не тільки) товарняки в Західну Україну, якими їздила моя бабуся не раз. Дуже тепло згадувала про людей, які ділилися щиро майже останнім. На деякі села і хутори кожного дня були просто нашестя наших центральноукраїнських злиденних. Знайшла в НЕТі схожі спогади людей.

 24.11.2011 16:58  Каранда Галина для © ... 

тяжкі часи... прості люди завжди допомагали. а зарас нас чомусь вперто розсварити намагаються. та ми люди прості!))))

моя бабуся і про 33-тій, і про 47 розказувала. але в нас ще якось не аж так трагічно було. чи то керівництво в селі нормальне було, заступалося трохи за людей. хоча, звичайно, теж тяжко. слабші, хворі, немовлята, старі- помирали...

 24.11.2011 16:32  Іміз 

Господи, що тільки не стерпів мій народ? невже приречені терпіти, терпіти?... 

 24.11.2011 12:25  Тарас Іванів 

У-у-у-х, тяжко... Передано словами неймовірно глибоко!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
26.11.2016 © Яна Бім
26.11.2016 © ЛАРИСА МАНДЗЮК
27.11.2015 © Панін Олександр Миколайович
22.11.2014 © ЛЮЛЬКА НІНА
09.07.2016 © Наталія Бугаре
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди