24.11.2011 15:33
-
599
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

На молитву ціпок сперся. 

Ледве чутний шелест слів 

Безнадію вкрив колючу. 

Дід, від скрути, мов присів. 

Серце тягне з дуба жердя, 

Сили тануть – ще, і ще… 

Чим призначений вир років, 

Що болями тут пливе. 

Небожитель поміж жебрів 

Палить душу гнівом дум. 

Край, краєчок – як скоринка, 

В життя крапне тугу-сум. 

Глядить віть суха в поліття, 

Вуха чують сонця блиск. 

Жив, пожив… Пройшло століття… 

В цій державі – марний зиск! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.07.2012 18:00  Оля Стасюк 

 24.11.2011 19:25  Оля Стасюк 

Весело. Вже й не знаю, що й буде наступним....

Баба?????????

 24.11.2011 17:14  © ... 

Не в тому, що думав, а нащо???

 24.11.2011 16:41  Каранда Галина => © 

довгенько..))  

сумно, але альтернатива старості - лише померти молодим. це краще?

 24.11.2011 16:15  Тетяна Чорновіл => © 

Так! Марнуємо час! А дідок що, думав, що вічно парубком буде? :)))))))))))