Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.11.2011 10:35Нарис
Для студентів  Для дорослих  Про життя і смерть  
20000
© Микола Чат

Монолог української Смерті

Частина ІІ – «про клієнтів»

(нариси жартома)

Микола Чат
Опубліковано 25.11.2011 / 7526

…Усіх геть… - тху-тьху, кахи-кахи! Побачила, що «вигнаньський» шпик стежить за тим, як я зарплатню відпрацьовую – ревонула аж осінній листочок до беззубого рота вітром занесло. Здається пішла нишпорка… Задоволена… Ось тобі фаланга великого пальця, між вказівним і середнім, у перед! Не стовбичитиму більше! Досить і цього. Чесно відстояла їхній дріб’язок. Нехай здіймають свої олігархічно-оперені дупи із засланських п’єдесталів і самі тупцюють у вогкім хмаровинні Ранкової! У мене своєї роботи по Чумацький шлях! Та ще й ревматизм у гомілковій кістці розгулявся… 

О, а це хто під Райськими брамами плакатно збурюється? Що ж там виведено? «Профспілка Неприкаяних Душ»?! Ха, либонь знову у будівельну піраміду втрапили?! Предковічне квартирне питання! Ех, душеньки-душі… 

Доречи, піду ліпше попрацюю. Список клієнтів на сьогодні довжелезний, мов Аспид! Ще й не перезирала. Ану ж, кому на сьогодні Білобородий судове слухання призначив? А, а, а. Бе, бе, бе. Ге, де, же, зе… Та на Бога таке…?! Суцільні «важкі» кандидати на представлення!!! За що мені такий клопіт на дряхле низів’я кряжа?! 

 

Бурсак Іларіон.
 

 

Ну ось… ось цей – Іларіон, студент. Минулого разу поніс мене Лихий на Тетянин день, за душицею бурсаковою до гуртожитку. Тільки двері прочинила, вахтер – бабця-кульбабця: «А куди це ви дамочко? Відвідувачкам після двадцять першої заборонено!» «Так я ж, сестра Іларіона», - брешу, - «до братика з села приїхала останнім автобусом. Пустіть, благаю!» А вона, окуляри-телескопи глибше натягла й каже: «Знаємося ми на таких «сестричках»! На ранок чередами зганяємо з поверхів. Ану хвойдо, вали звідси! Бо пепеесників викличу»! Тут мені Куций у міжребір’я вила і встромив… Зопалу косою махонула… І душа в торбі!!! Правда – позапланова та думаю «якось відзвітуюся». Блискавкою знеслася по запльованим східцям і, слизьким від води смердючим коридором обережно дісталася, як і було прописано в колонці «адреса клієнта», 32-ї кімнати. Мов ніндзя, кістлявим плесном уперіщила по, не раз потрощеному, перелатаному шматками фанерки та бляшаними кришками від кабачкової ікри, дверному полотну і, зробивши кульбіт через голову зненацька увірвалася в напівтемне черево кімнати. А там…!!! 

У бруді Авгієвих конюшень, за розпляшкованим столом, засланім ватманами з кресленнями курсової, хлопчачо-дівочий студентський шабаш! Коса плавно вислизнула із моїх остовпілих п’ясток і негайно повисла у щільній тютюновій поволоці, а нижня щелепа боляче вперіщила по третіх ребрах. Секундні витріщання, чайник води у обличчя і голос Іларіона: «Манюня, ефектна поява! З посвятою! Штрафну їй! Немає чарок? У вазу їй! По вінця! От хохма»! Потім пухкенька рука з товстим срібним ланцюжком на зап’ясті зі словами сповненими гордощів: «Татовий первак!До дна!», плеснула у мою роззявлену пащеку вміст глиняного глечика. Адовий пломінь опаливши кості, негайно всмоктався у їх тканину. Перед очницями поплинуло. І, з поясненнямми «Та це мабуть фела з кооперативного…», Іларіон дзвінко вмостив мій кістяк собі на коліна.  

Далі - морок чорної діри у захмеленій пам’яті. Лише тьмяні відблиски: «За любов!», «За дамс та недамс!», «За сесію!!!» «Манюня, чави стриптиз!», «Ти у мене перша… Сьогодні.», та не голені масні, з анчоусовим душком, палкі поцілунки «Іларіончика». 

На ранок прокинулася: кімната порожня, зі столового побоїща, з-під кургану недопалків, з осудом зирить одноока погризена голова оселедця. У спраглих цементованих щелепах двадцять гривень, а на тумбочці, у конспекті з термодинаміки, записка: «Манюня, ти бомба! Ми на першій парі – залік. Зганяй за пивом. Якщо бабок не вистачить – у холодильнику на верхній полиці під 16-ти кілограмовою гирею общак. Чи під гантелями? Багато не витрачай, бо увечері в «Шоколаді» паті у балахонах. Підемо потусуємось. Твій Ларік.» 

Ганьба вселенська! Я, балахон ледве натягла на розкроєну похміллям черепчину. Косу на ключицю. Лантуха з душею бабці під ліжком зі пропрезервативаного сміття витягла і ходу… 

Ще кілька разів навідувалася за бурсаком, та так і не застала. То у нього сесія, то перездача «хвостів», то волонтерська допомога на дачі пристаркуватого професора з термодинаміки, то кабацькі вояжі…  

Може сьогодні застану. Ох, Іларіоша! Ой, пухкенькі ніжні ручки, та палкі вуста медово-анчоусні! Ех…  

Хоча, хай може ще поживотіє розпусник?! Я ж вахтершу за нього здала! Якщо Сам аудиторську перевірку влаштує, скажу, що гермафродитом був… Солоденький. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.11.2011 Поезії / Вірш
Минає час пливе рікою
26.11.2011 Проза / Нарис
Монолог української Смерті (Частина ІІ – «про клієнтів»)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
ПРОЗА
04.02.2011
Курортні пристрасті
18.11.2011
Монолог української Смерті (Частина І – «комунальна»)
25.11.2011
Монолог української Смерті (Частина ІІ – «про клієнтів»)
08.01.2012
Я – Володар Всесвіту!!!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 414  Коментарів: 7
Тематика: Нарис, монолог, смерть, Україна, життя, жартома
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.11.2011 22:14  Тетяна Белімова 

Друга частина про Іларіона мені, як філологу, цікава тим, що автор використовує сленг. Вийшло весело й правдоподібно про життя студентів, на щастя, не всіх.
На Тетянин день, кажете... 

 25.11.2011 22:08  Тетяна Белімова 

Перша частина - взірець соціально-сатиричного дискурсу. Ефект комічного досягається завдяки прозорим паралелям з реалями нашої буденності - Ранкова, "Профспілка неприкаяних душ"... Загалом, автор використовує вдалий прийом: він розказує смішно про наболіле, у сумному знаходить привід посміятися. Мені здається, це потрібно всім нам сьогодні, як ліки від соціальної депресії. І це дуже по-українські - з гумором, з хитренькою, лукавою посмішкою ставитися до негараздів. 

 25.11.2011 13:08  Тетяна Чорновіл для © ... 

:)))) Моє Вам вітання!

 25.11.2011 13:06  © ... для Тетяна Чорновіл 

Я маю 12-ти річний досвід навчання у 4-х інститутах та проживання у гуртожитках!!! Вічний(мов Космос) студент!:)))

 25.11.2011 13:02  Суворий для Оля Стасюк 
 25.11.2011 12:56  Тетяна Чорновіл для © ... 

 Виявляється, пані з косою та ще "хвойда"! :))))) Картини
льодового побоїща в гуртожитку зображені так реалістично, що виникають підозри, чи не писаний Іларіоша з когось реального?!! :))) 

 25.11.2011 12:11  Оля Стасюк 

Цікавий твір.... Лиш не можу знайти першої частини....

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +0
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +45
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.03.2014 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди