Муза
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
«Муза, кохана, прийди!
Сонцем осяй мою душу!
Слід усіх бід замети,
Що знов терпіти я мушу.»
«Ось, я прийшла!»
«Не тоді ж!
Зараз у мене важливе...»
«Як за вірші важливіш,
Сам ти терпи оте диво.»
Злинула раптом у синь,
Ніжна і простоволоса,
Кинула в сни далечінь
І розтопилась у росах.
Довго шукав той поет
Музи чарівної хвилі:
Там, де лиш стукіт багнет,
Там, де морські линуть милі,
Там, де співає душа,
Там, де у космосі солод,
Навіть, де нірка вужа,
Там, де пустеля і холод...
Кинувсь в обійми землі,
Тої, що змалку ростила...
Там лиш знайшов він собі
Ту, яка вічно любила.
Тільки в обіймах її
Миттю почув шелест пісні...
Муза буває одна...
Сонцем з’являється різним....
