05.09.2009 00:00
-
401
    
  - | -  
 © Комарова Ольга

* * *

* * *

До П.М.М.

Ти, як ніби зійшов із полотен Брюллова.  

У тобі – і Неаполь, Помпеї і Рим. 

У мені розбудив ти Везувій свідомо.  

Признавайся, насправді це для чого зробив?  


Ти ж не знаєш тепер, як в душі я згораю 

І одразу тону в твоїх темних очах.  

Ти ж не знаєш про те, як щоночі чекаю 

І молюся про зустріч з тобою у снах.  


В твоїм погляді є щось таке таємниче, 

Я боюся його до кінця прочитать.  

Дуже жаль, що митці не живуть також вічно,  

Я б самого Брюллова змогла розпитать. 



м.Кам’янець-Подільський, 29.01.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!