27.11.2011 02:16
-
237
    
  3 | 3  
 © Микола Чат

Олександру Гордєєву

(майже переклад)

Мала піщинка що летить в імлі,  

Найтонший сплав захоплення й печалі, 

Блищить сльоза в бокальному кришталі, 

Очима душ що бродять по землі. 


Шалено тихо в небесах пливе, 

Як вічна Будди лагідна усмішка, 

Про що ж співає скрипка, наче мишка? 

Любов`ю вірить, вірою живе? 


Можливо там, в захмарених світах 

Відчинить правда, про початок, зали 

Що янголи над прірвою вінчали, 

І демонами вихвалений Рай. 


Якщо ще спокій десь бринить в зорі 

Мене зігріє розуміння вітра, 

Потік дощу проріже факел світла, 

Запалений високо від землі. 


Мала піщинка, що летить в імлі, 

Зорею в небі, тінню на землі. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.11.2011 17:57  © ... 

Дякую за коментарі! Але маючи чесне серце повинен зізнатись, що це лише переклад вірша, який я випадково знайшов на одному із сайтів. Я був ошелешений його енергетикою! Тому і вирішив перекласти його для вас, звісно виправивши огріхи та додавши кілька своїх мазків. Його автор Олександр Гордєєв!!!

А я - лиш тень бегущая по глади,

Бушующего жизни океана...

 27.11.2011 11:58  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!

 27.11.2011 11:06  Оля Стасюк 

Рима цікава....

 27.11.2011 08:31  Каранда Галина => © 

дуже фраза сподобалась.

 27.11.2011 02:33  Тетяна Белімова 

Браво! Браво! Микола Зеров у сонетному амплуа! Як гарно: "Мала піщинка, що летить в імлі... Любов*ю вірить, вірою живе?"... Справжній талант вкладається навіть у тяжке ложе станса й сонета!