28.11.2011 16:34
-
391
    
  14 | 14  
 © Тарас Іванів († 2012)

Скрізь висхле листя мотеля 

Навколо себе світом. 

Чиясь осмислена рука, 

Як владар заповіту, 

Як диригент пожовклих хмар 

Прокреслить письменами 

В підсонця місце календар –  

Усіх до свої ями. 

Сховавши сум’ять між трави 

Сухої, світ губами 

Кричить, висвистує, спішить 

З боків, до втрати тями. 

Як глянеш – здасться, стугонить -  

Землиця аж плазує, 

А, трясця, час лиш нам летить, 

З покон віків глузує 

В жаб’ячім кроці: до морів, 

До гір, озерних видив. 

Усе залишиться, що вздрів –  

Така ця правда кривди

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.07.2012 16:25  Оля Стасюк 

 28.11.2011 18:51  Оля Стасюк => Каранда Галина 

В мене вчителька каже: "Склероз не лікується, його можна тільки забути)))))))))"

 28.11.2011 18:49  Каранда Галина => Оля Стасюк 

подвійний!))))))))))))

 28.11.2011 18:48  Оля Стасюк 

У мене склероз)))))))))))))))

 28.11.2011 18:48  Оля Стасюк 

У мене склероз)))))))))))))))

 28.11.2011 18:46  Каранда Галина => Оля Стасюк 

пейзажі були!))))))) 

 28.11.2011 18:43  Оля Стасюк 

Сумно.... А ВИ гуморески пробували? Чи терцини?:))))) Чи пейзажі)))))))))

 28.11.2011 17:35  Тетяна Чорновіл => © 

Ритм такий співучий! Та пісня невесела! Схована в сум"ять трави!

 28.11.2011 16:49  Каранда Галина => © 

я думаю, час не тільки нам летить... природа теж міняється. і не на краще! наприклад, старші люди ще пам"ятають, як по Сулі баржі ходили, а зараз в жаркі місяці її місцями дитина вбрід перейде. так що не лише ми хиріємо. "все йде, все минає"...