Видіння
До П.М.М.
Чому весь час стоїш переді мною?
Тебе жену, а ти, чомусь, не йдеш.
Для тебе стала надто дорогою?
Й ціни мені ніяк ти не складеш?
Але ти – сон, лише моє видіння.
Навіщо ти являєшся мені?
І в тілі викликаючи тремтіння...
Прошу, залиш мене на самоті.
А, може, не зникай, посидь зі мною,
Візьми хоч часточку моєї теплоти –
Зарано розпрощались ми з зимою,
Та я його зуміла вберегти.
м.Кам’янець-Подільський, 31.01.2009