29.11.2011 18:41
-
468
    
  1 | 1  
 © Тетяна Чорновіл

ОСТАННІЙ ОСІННІЙ ДОЩ

ОСТАННІЙ ОСІННІЙ ДОЩ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Вже ніч пройшла, настав світанок, 

А осінь сум у дощ зливала. 

Прощатись мала, сумувала 

І розридалась наостанок! 


З-за хмар сердитий місяць звівся: 

– Чого ти, золотавко, плачеш? 

Замовкни, прошу! Що, не бачиш, 

Я в твої сльози заросився! 


Рвучких вітрів холодні стрічки 

З країв далеких налетіли, 

Зимовим диханням студили, 

Заплакані осінні щічки. 


Через поля, через місточки… 

Пішла. Лиш спогади ятрили 

Та мокрим жалем тріпотіли 

Руді березові листочки

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.11.2011 18:58  © ... 

Ну вона ж була золота колись! У нас вона вчора таки плакала цілу ніч! А на ранок знявся вітрисько, як у вірші!

 29.11.2011 18:58  Оля Стасюк 

Гарна осінь... НЕ знаю, як в Львові(впевнена, що теж гарна)))))), але в Вінниці і Києві - чарівна))))))))))))))

 29.11.2011 18:53  Каранда Галина 

вірш дуже гарний!
у нас ця осінь занадто суха. так що може й мішок, та не гнилий точно. а вітер вчора вночі страшенний був!

 29.11.2011 18:50  Тарас Іванів 

Ще коли золота - це класно, але зараз просто - гнилий мішок, а не осінь!(