Не мій
До П.М.М.
Ти посміхнувся так чарівно –
Я затремтіла аж, наївна.
Я хочу вірить, що до мене,
Але цього робить не треба.
Я обнадіююсь даремно,
Та все одно щось є, напевно.
До мене все ж тебе щось вабить,
І серденько тобі щось радить.
Навіщо я тобі? Не знаю...
І далі все в собі тримаю,
Бо ти не мій – у тебе інша,
За мене краща, може, й гірша.
м.Кам’янець-Подільський, 3.02.2009