02.12.2011 00:00
-
385
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

Дощ корчиться дахом – пустіть мене, 

Постукування марне снить розсудок. 

Спізнає спокій дух між приспаних голубок 

У теплій ковдрі… - пір’я тишу стереже. 


П’ють думки шелест скрапленого сну, 

У надвечір`я дозвіл впасти просить нічка

Стражденних тіней мокрих гілля крива стрічка 

Між корчів плигає, шукаючи весну. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.12.2012 16:55  Тетяна Чорновіл => © 

Ніби сьогодні писане!

П’ють думки шелест скрапленого сну, - дуже сподобалось!

 28.07.2012 16:23  Оля Стасюк 

 02.12.2011 17:56  Тетяна Чорновіл => Оля Стасюк 

Вірш якраз не сумний! А що корчаться всі в ньому, то то байдуже!!!! :)))))

 02.12.2011 17:55  Каранда Галина => © 

{#}

 02.12.2011 17:53  Оля Стасюк 

Гарно! Вірш сумний, а ритм веселий))))))))

 02.12.2011 17:28  Каранда Галина => © 

справді красиво! навіть я оцінила.) я тут навіть проти корчів не виступатиму, хай будуть!)))))

 02.12.2011 15:01  © ... 

Дуже,дуже вдячний.

 02.12.2011 14:44  Тетяна Чорновіл => © 

Так красиво!!! Слів нема! (про корчі не обов"язково...)