– Не пощастило мені з домівкою, – бідкався Равлик, – тісна, ще й носити приходиться всюди за собою. Хочу без мушлі жити.

– То перебирайся в моє дупло, – заметушилася Білочка, – я тебе горішками пригощу.

Погодився Равлик, та довго потім жалкував. Поки виповз на високу сосну, то й ніч минула. Горішка не зміг розкусити і цілий день назад злазив.

– Краще живи зі мною під ялиною – умовляв Зайчик.

Та не сподобалось Равлику і в зайчиковому домі – хвоя колеться і холод добирає. А тут Ховрашок:

– В нірці найтепліше!.

– Не хочу лізти в нірку, – злякався Равлик, – краще я додому піду.

Відшукав мушлю і ніколи більше не залишав її.

– Стук-стук-стук – просилися в гості дощові крапельки. Та щасливий господар не чув їх. Він солодко спав у своєму затишному домі.