Пригод кістяшки склалися в скелет.
Сни й пам’ять в грі – їде тут чий букет?
Це очі бачили?... - Чи це? - спломенів сон,
Де правда (друг чи ворог) цих персон?
Штришок останній до двогорбих плеч
Зробив занесений від неба честі меч.
Кістлява постать задринчала на крилі –
У небі плавала… - скінчила на землі.
Нарешті, думалось, хоч в присмерках, та є,
Знайшлося містечко – теплинню обійме.
Позаду біль випадків і блукань між них…
Та світ між тіней раптом темрявою стих.
Чужа чужина… На обіч – знов чужина,
Доріг непотріб, їх марудна довжина.
Тяжкі додатки на змордованім хребті,
І думки шкодні: дні сьогодні – дні чужі.
