Втоплені вірші
Однокурснику...
Я стою на мосту,
У руці – знов тремтіння.
Чому знов так? Чому?
Це якесь божевілля.
Ти не віриш, мабуть,
Що тебе полюбила:
“Я прошу… Все забудь”
Дійсно… Як я посміла?
Я стою на мосту…
Легкий порух – і крапка.
Все що впало в ріку –
Вже для тебе загадка.
м.Кам’янець-Поідльський, 24.11.2008
