Посіріли в небі хмари
Журба світ покрила
Козака не йти до бою
Дівчина просила.
- Мій козаче, мій соколе
Не край мені душу,
Через те, що покохала
Плакати я мушу... -
У коханої з очей сльози покотились
Розлучала доля тих,
Які полюбились.
Він до бою йде безстрашно
Край свій захищати
Крім дівчини гірко плаче
Рідна його мати.
Ой, синочку, мій миленький,
Я ж тебе родила,
І у мріях про майбутнє до сьогодні жила...
Дума, що весілля буде,
Оленка - невістка!
Боже милий, Ти скажи,
За що така звістка?))
- Мамо, я іду за правду
Ждіть, і я вернуся,
Як прийду, то на коханій
Оленці женюся!
Ви для мене разом двоє -
Найрідніші люди,
Я ж за Вас, я ж за Вкраїну
Боротися буду!
Обіцяю тобі, мамо,
Правда допоможе! -
Мати слізно промовляє -
Благослови Боже!
Біля плоту обернувся,
Помахав рукою,
Сумно він перехрестився,
Та й нумо до бою!
Десь у полі іде битва
Не на рівних силах,
І ховають козаченьків
У Братських могилах...
З піснею ідуть до бою,
З вірою у Бога,
В козаченьків під ногами
Вся в крові дорога...
Перемогу свою слізну
Кров`ю вибивали,
А козака вдома мати
Й Оленка чекали.
Він сміливо відбивався,
А в думках вже в хаті... -
На вишитім рушникові
Благословить мати,
А Оленка, як царівна
У вінку із квітів -
Далі ворога долає! -
Серце прагне жити!!!
В думах - гості вже зійшлися
І музика грає,
Ну а він, за День той світлий
Ворога долає!
День і ніч мати в молитві
сльози проливає,
А у полі всіх ранених
пилюка вкриває.
І пішла гонцем вже слава,
Слава перемоги!
Вийшла мати зустрічати
Сина до дороги...
Ой вертаються соколи
Вертаються рідні -
Та не бачить сина свого -
Впала мати бідна...
І Оленка гірко плаче -
Я ж тебе чекала...
- Де ти соколе-козаче
Якого кохала?
Посіріли в небі хмари
Журба світ покрила
І стоїть гордо у полі
Козацька могила...
У коханої з очей
Сльози покотились,
Розлучила доля тих,
Які полюбились...
Він до бою йшов безстрашно
Край свій захищати!)))
Крім дівчини гірко плаче
Рідна його мати -
Ой синочку, мій миленький
Я ж тебе родила
І у мріях про майбутнє
До сьогодні жила...
Всі святкують перемогу
Розкидають квіти,
Тільки мати та старенька
Вже не хоче жити.
І чомусь та слава їхня
Вже не верне сина,
Слава не війні сьогодні,
СЛАВА УКРАЇНІ!!!

рідна домівка травень 2008

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+1+0+0+0) Переглядів: 148  Коментарів: 2 Тематика: Балада, перемога, про козака, День Перемоги, Україна, війна, доля, дівчина, син, коханий, земля, рідне

06.12.2011 © Рачинская Светлана Васильевна Мамі Що значить у житті цім слово мама?- Це жінка, що дала для нас життя, Це жінка з найніжнішими руками, Що поглядом розкрасить майбуття!))... >>>