Загублена сповідь
Не залишилося
Жодної причини
Мовчати.
І ті сльози мої...
Покривало брудне,
Як зі шахти.
У груди тупа біль
Проникала крізь вени
І навпіл
Розсікала життя,
Що тече, як вода
Дощова.
(Як вода по асфальту)
Ветерани смертей:
Нічні мости і траси.
Закохалась...
Вбережи, не вбивай,
Не купай моє тіло
У фальші.
