В чому цінність життя? -Саме це питання цікавить багатоьх людей.І тільки, коли людина знаходить те, без чого не може жити - розуміє його справжню цінність.
Що буде потім, після смерті?
Може прийшов вже і мій час))
Пишу відкрито і відверто.
Пишу сьогодні і для Вас.
Ввели наркоз. Я засинаю.
Можливо це остання мить?
Можливо я вже помираю...
Хоч дуже хочу ще пожить!))
І ніжно сяйво все покрило,
І Він за руку мене взяв.
Я очі на життя відкрила -
І Він мені все показав.
Там місто з золота стоїть,
Кругом аззарт і грошей ріки,
Фортуни колесо пищить.
Там все багатство цього світу...
А тут грошей нема на ліки,
Хвороби смерть на землю шлють))
Здорові люди - не каліки!
Тихо ідуть у вічний путь.
Хтось врожаю безмежно радий,
Цінує кожний колосок))
І знову сіє, оре, садить
Хватаючись за волосок...
А там захоплюють країни,
Вбиваючи малих дітей,
Вбиті, ранені, безневинні -
І все заради цих земель!
І поки тут за владу б"ються,
Багаті бідних обкрадають,
Інтриги й наклепи плетуться
І людям дихать заважають...
Все ділять - землю і повітря,
Я вже мовчу за воду, газ...
Вони не відають! Повірте,
Що скоро суд. Прийшов Той час!
А в хаті, десь, голодні дітки,
Їдуть батьки на заробітки _
І з Богом і з Церковним дзвоном,
Шукають щастя за кордоном))
За труд і ставлення хороше,
Їм платять непогані гроші.
Бо їхні діти тільки їм потрібні -
Ситі, здорові і не бідні!))
А тут матуся народила _
Відмову зразу написала,
А інша Господа просила,
А інша Господа благала)))
Візьме та перша ниций долар -
Її дитя для когось донор.
А іншу омивають сльози,
І душу змучили морози)))
Вона в молитві просить слізно,
Та тій дитинці - уже пізно.
Бо нежаданим народилось.
О Боже! Може це наснилось?)))
Кругом ідеї атеїста,
Сектанта, навіть сатаниста...
З семи Біблійних тих печатей,
Наш судний день вже розпочатий!))
Теракти. Вибухи страстей
Ціною лиш людських смертей,
А люди ті такі ж як ми -
З простим людським бажанням жити...
Десь там оплакали невинних
І близьких родичів, дітей,
Але ж пройшли вже страшні війни
І пил, і куряви ночей)))
Страшне я бачу порівняння.
І лиш проснутися бажання!)
Ось леді з глянцевих журналів,
Життя пусте в них від скандалів...
Їм пластику б скоріш зробити -
Хіба ж у цьому сенс наш жити?
І все це за шалені суми,
А в когось лиш бажання, думи -
Життя як сину врятувати
І де ці гроші КЛЯТІ взяти?
До ліжка він лежить прикутий,
Всім світом, крім батьків, забутий...
Так необхідне лікування,
А жити неземне бажання!))
Далі народжуються діти,
Бажають світ наш теж пізнати,
Щасливі сім"ї - мами, тати,
Щасливі бабці й дідусі,
Хоч знають вже давно усі -
Землі глибокі організми,
Нам шлють природні катаклізми.
З рухом всесильної руки,
Під воду йдуть материки,
А людство всеж, бажає жити!
І поки там життя вирує,
Віряни моляться по світі,
Господь молитви наші чує,
Й дає можливість ще пожити!
А недалеко на наш світ,
Летить страшний метеорит,
Світом панує дикий страх,
Бо він несе для людства крах))
Тоді сказав мій провідник:
"Кінець гряде, він не минучий,
Як вірить хоч одна душа -
Вона Господній вірний учень,
Як згасне віра - це межа
Межа цього життя навік))"
Надія в серці не згасає,
Всемилостив Господь Отець,
В Церквах і Храмах віра сяє,
І ми живем! Ще не кінець!
І страхом душу охопило...
Я в мареві очі відкрила -
Поруч усміхнена сім"я
І їм потрібна тільки я!))
Вдихну повітря повні груди -
Просіть життя лиш в Бога люди,
Бо так як просите - так буде!
"Можливо...Але коли людина стикається ніс в ніс з жорстокою реальністю... Залишаючись без підтримки з боку людей, вона звертається до Бога! І Він її(мене в даному випадку) рятує, даруючи нове життя! Так сталося... Пережилося... минулося... Але вдячність по цей день живе в серці! Вибачте якщо моя філософія здалася Вам нав"язливою чи пропагандичною... Я писала сецем ще у 2004-му... Змінювати не наважилась...."
Що Ви, я про твір, як одиницю. Ваш вибір, то Ваш вибір... Втрати кожен переживає по-своєму, я-то знаю...
Стільки картин - усі зводяться до одної: хвороба, ліжко, смерть, Господь. Знаєте, описи чесні, правдиві, без пафосу, проте вони ведуть до якоїсь мучительної саморозрухи (вибачте, я прочитала коментар, знаю, і розумію... біль часто доводить до такого, та й кожен має право обирати свої шляхи... просто більшість ведуть до руїн... Проте! є одне просвітління, коли в поемі відчулася суть, яку писали в епіграфі: коли родина ЛГ зустрічала його (її) після наркозу і чогось там ще (сподіваюсь, вдалого), коли автор ..."
Можливо...Але коли людина стикається ніс в ніс з жорстокою реальністю... Залишаючись без підтримки з боку людей, вона звертається до Бога! І Він її(мене в даному випадку) рятує, даруючи нове життя! Так сталося... Пережилося... минулося... Але вдячність по цей день живе в серці! Вибачте якщо моя філософія здалася Вам нав"язливою чи пропагандичною... Я писала сецем ще у 2004-му... Змінювати не наважилась.
"тепер зрозуміла... смутно пригадую якусь притчу, де парубок щось програв смерті, а вона не захотіла його забирати, бо був безтурботним і її не боявся....а прийшла пізніше, коли мав дружину, діточок... отоді він злякався......"
Так. Я втратила... Яскравими, перспективними,юними роками... Розгубилася,бо відчула себе беззахисною...І замість того, щоб зрозуміти що мені потрібно, я егоїстично шкодувала себе. Але по справжньому захотіла жити, коли знайшла заради кого! І злякалася як парубок з тієї притчі... Чому вона тільки мені раніше не траплялася?)))
Стільки картин - усі зводяться до одної: хвороба, ліжко, смерть, Господь. Знаєте, описи чесні, правдиві, без пафосу, проте вони ведуть до якоїсь мучительної саморозрухи (вибачте, я прочитала коментар, знаю, і розумію... біль часто доводить до такого, та й кожен має право обирати свої шляхи... просто більшість ведуть до руїн... Проте! є одне просвітління, коли в поемі відчулася суть, яку писали в епіграфі: коли родина ЛГ зустрічала його (її) після наркозу і чогось там ще (сподіваюсь, вдалого), коли автор каже: І їм потрібна тільки я!)) Вдихну повітря повні груди - А суть твору, на жаль, чиста пропаганда того, щоб просити - і воздасться... в останніх рядках особливо. Слизька дорога...
тепер зрозуміла... смутно пригадую якусь притчу, де парубок щось програв смерті, а вона не захотіла його забирати, бо був безтурботним і її не боявся....а прийшла пізніше, коли мав дружину, діточок... отоді він злякався...
"І тільки, коли людина знаходить те, без чого не може жити - розуміє його справжню цінність."
а от з епіграфом би я посперечалась... розуміє не коли знаходить, а коли втрачає
..."
Правду кажуть -Бог з однієї сторони відбирає, а з іншої дає! В моєму випадку так і сталось.Я втратила трьох самих дорогих в житті людей, а з ними і цінність свого життя... Але коли я зустріла свою людину, Бог подарував мені двох славненьких діточок, я знайшла своє щастя і ще більше стала цінувати своє життя! Але це моя історія...
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
