Чупакабра
Чарівне явлення світанку,
Лев в здивуванні зявить рот.
Мовляв, чого знов побіліло?..
Дні йдуть років… - поза сімсот.
Межи каштанів і тополь,
Покою кленів і дубів,
Святий котяра на встид сів,
На коронований мозоль.
І, раптом, ніби по дзвінку -
З собору Юра, з над небес,
В колесоногих горщиках
Живчик їзди у всіх воскрес.
Зашаруділо, защемло -
Мерзений час в густе хамло
Перетворив шляхи мурів
У згусток нервів змій – щурів…
В каменях тріскає дарма
Душа левова… В гніт ярма
Стокрила пам’ять перейшла
І звіром поповзу зійшла…
