Зимовий терцет
з рубрики / циклу «Зима морозна»
Біла зимонька сміялась,
Вранці віхолою гралась,
В синь й рожевість фарбувалась.
Похопилась: а де коні?
А вони, чарівні й сонні,
Знов розтали на осонні...
Знову осінь забарилась –
Вже і склалась, і умилась,
Й знов у вітрі закрутилась...
Ще із ночі не біліло,
Знов з-за моря налетіли
Сині хмари... Потепліло...
Тільки дим на кожнім кроці.
На останньому уроці
Мовила сова: «Я в шоці.»
Враз терцети білі й рими
Закружляли – мимо, мимо,
Захопився вітер ними...
Зима глянула н зграйку,
Запрягла рожеву лайку:
«Я помчала на Ямайку!»
Сіла зимонька в карету,
Наплела з сніжку букети:
«Всі погнали на терцети!»
