Між висхлих трупних стовбурів,
(Лихом ходячим час одів)
Літа в прокляттях із небес
Мордатих ”ангелів” процес.
Дик бімер, бентлі, мерсюки,
З славного міста Васюки,
Межи стовпів кладуть маршрут,
А де й по них… І б’ють, і мруть
Пенсіонійці, як в війну –
Під танком, голодом в край сну
Щезають юрбами… Вода –
І та повільніше стіка.
Німотний жах, що в пеклі цім
Живі снують, бо тут їх дім.
Вже смертю марять, як дощем
Зайняті гори згарищем!