Митці
Вони ідуть… Душа моя – за ними,
Дещо сумні вони, такі мрійливі.
Для них найбільше важать почуття,
Але, на жаль, ламає інколи життя.
Ламає все, стирає навкруги,
І в розпачі не знаєш куди йти,
Щоби знайти натхнення чи розраду,
Щоб не чинить собі самому зраду.
Вони ідуть… Я поряд теж іду…
У натовп, де чуже усе навколо,
Але собі я клятву все ж даю:
Я не зречусь покликання ніколи.
м. Кам’янець-Подільський, 7.09.2009