Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.12.2011 19:52Повість
Для студентів  Для дорослих  Про сучасність  Про майбутнє  Про дружбу  
20000
© Ницик Андрій

Ізіма

Частина IV
Ницик Андрій
Опубліковано 22.12.2011 / 7919

– Хух. – сказав Василь, встаючи з-за комп’ютера близько третій ночі. – Оце було реально круто. Такого задоволення від гри я ще не отримував. Цікаво, коли вийде оновлення? Мабуть, скоро.

Трохи розім’явшись, він на автоматі підійшов до ліжка стелитися. Але думки його витали зовсім в іншому місці. Повернутись до реальності змусив власний шлунок, котрий постійно намагався дати про себе знати. Та лише коли справа дійшла до гучного звукового оповіщення, Василь згадав, що не вечеряв.

Батьки міцно спали.

Остигла вечеря стояла на столі.

Після трьоххвилинної обробки в мікрохвильовій пічці можна було приступати до їжі. Телевізор увімкнувся наче сам собою, утворюючи приємний голосовий фон, під який думалося та їлося краще. А головне – створювалася ілюзія присутності. Ти не один, нас багато, бо ж ми говоримо до тебе.

А надворі було вітряно. Буревій несамовито бився об шибки, випереджаючи грозу, яка мала прийти зранку. Але товстий, добротно зроблений та вміло встановлений склопакет не пропускав ні звуку. Лише тиша і спокій. І зосередженість у собі.

– Так, це дійсно було класно.


(…відбуваються стихійні заворушення…)


– Завтра спитаю у хлопців, що вони думають.


(… не вдалося. І тому президент прийняв єдине правильне рішення…)


– Цікаво, що Алкодин скаже про Петра після того, що той вчинив в скарбниці дракона. Думаю, завтра буде дуже весело. А ще ж Алкодин обіцяв мені епічну накидку!


(… Сьогодні о першій годині ночі був оголошений надзвичайний стан на всій території…)


– А розробники дійсно молоці, хто б що не казав. Таке придумати.


(…А тепер до новин близького зарубіжжя…)


– До речі, а котра зараз година?


(…експеримент провалився. А незначні втрати енергії вчені пов’язують з…)


– Та невже? Не може такого бути!

Василь протер очі.


(…відповідно кошти платників податків, які були вкладені в цей інноваційний проект, витрачені в пусту. Нагадаємо, що їх обсяг майже сягає видаткам річного бюджету нашої держави. Питається: як таке відно…)


Телевізор вмить погас. І вмить щезло світло. Швидкі кроки. Скрипнуло ліжко.

Василь ще не зможе заснути близько півгодини. Розбурхана свідомість має заспокоїтись перед тим, як зануритися в дрімоту. А тому в нього є час поблукати між реальним та вигаданим світами. Ось він звичайний інженер, котрий сидить в офісі та займається програмуванням якихось речей, які йому ніколи не були потрібні. А от він відважний герой, котрий проводить свій час в битвах зі злом та в бесідах з такими ж сміливцями, як і він сам. Ось навколо нього крихітна та бездушна кімнатка. А от він в величезному та незмірному світі, де кожен малесенький куточок має свою історію та свою душу. Ось у нього беззмістовне та сухе життя: робота – дім – робота, робота – дім – робота. А ось у нього ціль: боротися, боротися, боротися. І ніхто йому не заперечить, що ця ціль не достойна, бо ж всі, хто живуть в цьому світі, мають боротися.

А в тому? А в тому можна й не боротися. Чому? Тому що там нудно й беззмістовно. Там сильний не завжди є сильним, а слабкий не завжди є слабким. Там витрачені зусилля можуть не бути винагороджені, а нагорода може дістатися неробі. Там ти є тим, ким ти маєш бути, а тут ти маєш бути таким, яким ти є.

Ти воїн? Так. І там і тут? Ні, лише тут, а не там. Чому? Бо там це там, а тут це тут.

У тебе дві маски? Так, дві маски і одна тінь. Чи може одна тінь носити дві маски? Тінь не може носити масок.

Маски спотворюють тінь? Маски роблять тінь кращою. Але дивлячись в дзеркало, тінь бачить лише маску? Тінь є тінню, а маска є маскою. Тінь є тінню без маски?

Всі сплять. Все спить. І лише час ніколи не спить.


7:00 «Доброго ранку, останній герой!»

Василь прокинувся. Голова була пуста. Нічого не снилося. Юнак подивився на годинник, котрий висів на стіні навпроти його ліжка і зрозумів, що потрібно…

9:01 «Доброго ранку, останній герой!»

– Може привиділося? – парубок протер очі.

9:03 «Доброго ранку, останній герой!»

– Якого біса?! – Василь тер очі сильніше й довше.

9:07 «Доброго ранку, останній герой!»

– А-а-а-а-а-а-а!

Складання постелі – відміняється! Вмивання – відміняється! Сніданок – відміняється! Прибирання на столі – не має потреби, бо ж не їв! Вдягатися – відміняється!

Готово. 9:13… Необхідно все перевірити: ключі – взяв, телефон – взяв, гроші – взяв. Більше нічого не треба.

Стоп.

Джинси? Щоб мене!

Юнак побіг до своєї кімнати, щоб вдягтися.

Готово. 9:23…

– А-а-а-а-а-а-а! Чому сьогодні все не може бути, як завжди?

Двері гучно зачинилися, розділяючи два світи: неквапний затишок квартири і гучний безлад вулиці. Василь покинув затишок і рушив у безлад. Втім, як завжди.

З відходом Василя в домі нічого не змінилися. Людина є – людини немає, а стіни стоять.

Батьки ще сплять.

А на холодильнику ще від учора висить записка:


«Синку, ми тебе сьогодні вирішили не турбувати. Але завтра нам потрібно буде серйозно поговорити. Нам з татом надзвичайно боляче дивитися на те, як ти відсторонився від нас і усього світу та живеш лише своїми фантазіями. Будь ласка, прислухайся до нас. Ми тебе любимо.


P.S. Зранку не зустрінемось. Нам дуже рано на роботу, втім як завжди. Вечеря на столі. А завтра на столі буде сніданок. Повернемось рано, десь о 18:00.


P.S.S. А зараз ще трохи подивимося телевізор у себе в кімнаті і ляжемо спати. Кажуть, щось цікаве трапилось. Може в новинах покажуть.


Будь хорошим хлопчиком.

Люблю.

Мама.»


Дорога на роботу була як завжди одноманітна та нудна: двори, проспект, здоровезний бізнес центр, 34-й поверх, 19-та лабораторія. Але цього разу Василю було про що думати. Він запізнювався. Причому він запізнювався не тому, що не зможе піти з роботи о 17:00, а тому, що не встигає на крайній термін прибуття на роботу, а за це йому можуть висунути догану. А догана може відбитися на зарплаті.

І щоб глибокі переживання не переросли в справжню паніку, парубок вирішив сконцентрувати увагу на дорозі. Спочатку він дивився на будинки, на сміттєві баки, на лави, які зазвичай зранку були окуповані пенсіонерами. Добігши до свого дитячого садочку, спостерігав, як вітер ганяє на пустому подвір’ї сухе пожовкле листя. Воно у осінньому танку огортало гойдалки, де повинні були гратися діти. То піднімаючись, то опускаючись, то швидше, то повільніше листя привело Василя до його школи. Вхід у двір був зачинений. Не чути ні галасу, ні сміху. Місце, в якому юнак провів прекрасні і не дуже моменти свого життя не працювало. Мабуть, канікули? Саме тут Василь почав мріяти, не просто мріяти, а мріяти своїм майбутнім. Він хотів зробити багато: для всіх і одразу. А марення відправили його до університету, де потрібно було важко працювати, щоб матеріалізувати їх. І він працював, і він боровся. Аж поки мрії не розбилися об безжальний моноліт дійсності. Саме тут Василь, впавши, не навчився вставати. Саме тут засумнівався в своїх мріях. А чи дійсно то його мрії? Саме тут він всією душею відчув розчарування та смуток. І розчарування та смуток повели його по життю далі, глибоко осівши всередині. Віднині вони розпоряджалися його долею, граючись з захмарними замками та щиросердними бажаннями. Вони підміняли, забороняли, нищили, спотворювали, перероблювали, створювали… І завели розчарування та смуток…

– Хух! – Василь зупинився, щоб трохи перепочити. Лишається зовсім трохи. Ось за цим будинком проспект, а там як рукою подати до роботи. Він подивився на годинник. – Так, 9:31. Якщо зараз натисну, то о 9:37 буду в офісі. Сім хвилин це не так вже й багато. Домовлюся з адміністратором, що вона мене пізніше 9:30 не бачила. Рушили.

Парубок рвонув з місця і чимдуж побіг. В боці боліло, але він не зупинявся.

Василь побоювався, що далі буде багато народу, і йти вони будуть щільними рядами таким чином, що без штурханини та почутої лайки в свою адресу не обійдешся. Та його побоювання виявилися марними. Людей було мало. Ба, навіть більше, проспект був безлюдний. Як це так? І тут він усвідомив, що на шляху до роботи він не побачив жодної живої істоти. Навіть бездомних собак та котів, які зазвичай самотньо вештаються поміж будинками.

Юнак зупинився. Від бігу серце продовжувало шалено стукотіти в грудях, відбиваючись навіть в голові. Хлопець подивився навколо.


(тук-тук)


Ані душі. Дорога перекрита. Барикади. Кинута зброя. Танки… Мовчазне бездушне залізяччя. Абсолютне та всюдисуще затишшя. Рухалися лише птахи, котрі кружляли над містом.


(тук-тук)


Іще палав вогонь. Деякі танки були окуті полум’ям, наче їх облили бензином та підпалили.


(тук-тук)


Звук, Боже, звук. Василь повернувся в сторону, звідкіля надійшов звук. Але нічого не побачив, наче то було лише марення, примара.


(тук-тук)


Ось він. Знову. Але вже сильніший та, наче, сміливіший. Потріскування блискавки лунало з порожнечі. Та порожнеча, схоже, не хотіла залишатися порожнечею.


(тук-тук)


Нізвідки з’явилося тьмяне блакитне крихітне світило. Воно яскравішало, більшало. Наче в просторі росла лазурна діра. Це здавалося настільки неймовірним та фантастичним, що Василь на мить закрив очі.


(тук-тук)


А відкривши, побачив, як звідти повільно виїжджає танк. Але машина не була звичайною. Вона виглядала, наче витесана з суцільного алмазу. Сонячні промені, відбиваючись від неї, створювали ілюзію райдуги, таку собі безглузду радість серед суцільного відчаю.

– Я сплю?

Перехід закрився, мов його й не було. Танк стояв. Башта почала повертатися. Дуло націлилося на Василя…


(тук-тук)


Усвідомлення… Мертвий дракон ожив і дивиться на тебе своїм чорним незрячим оком, через яке проглядає всевидюча смерть…

Василь наче прокинувся від сторічного сну. Та сон виявився більш реальним за дійсність. Світ ніби перевернувся з ніг на голову. Тіло почало тремтіти, але не від холоду. Серце продовжувало шалено гнати кров до голови, але не від бігу, тепер від страху. Вмить перед очима пролетіло все життя, і лишилось лише одне:

– Отче наш, що єси на небесах…

___________
Автор намагався розібрався з інтернетівськими перекладачами Англійська-Квенья, де Квенья – одна з ельфійських мов Середзем’я за Толкіном. Оскільки автор не дуже сильний в мовах в цілому та в ельфійській мові зокрема, то можуть бути помилки.
Алкодин – калька на гномівські імена за Толкіном.
Наін-Ханю (nain hanu) – я є чоловік.
Ні-Ян-До (ni yando) – я також.
Х’юреісі Толос (huoreisi tolos) – хоробрий бовдур.
Люстакар (lusta car) – пуста голова.
Матуру Ло-Сен (mat urulocen) – страва для вогняного дракона.
Інай Тім (mitya ni) – внутрішнє я.
Ава Т’яліе О’нар (ava tyalie onar) – не грайтесь з вогнем.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.12.2011 Проза / Повість
Ізіма (Частина III)
15.01.2012 Проза / Повість
І в машинах бувають привиди (Частина I)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Ізіма
18.12.2011
Ізіма (Частина I)
18.12.2011
Ізіма (Частина II)
22.12.2011
Ізіма (Частина IV)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 169  Коментарів: 12
Тематика: Повість, Ізіма, фантастика, розбурхана свідомість, світи
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.01.2012 01:03  © ... для Каранда Галина 

Ой, важке питання. В мене все пишеться доволі довго. Ото була відпустка новорічна - допомогла пришвидшити. А так... Ідеї то є, але ж їх іще потрібно оформити належним чином. :) До того ж, хотів ще почитати інших авторів порталу і спробувати зрозуміти, як чітко можна написати щось коротке. :) 

 21.01.2012 18:38  Каранда Галина для © ... 

а коли щось новеньке буде?)))))) 

 10.01.2012 21:58  © ... для АнГел 

Дякую. :) 

 31.12.2011 17:33  АнГел 
 31.12.2011 14:15  © ... для Каранда Галина 

Дуже дякую. Вам також! :) 

 31.12.2011 02:32  Каранда Галина для © ... 

Подальших творчих злетів!)

 26.12.2011 23:56  © ... для Каранда Галина 

Дякую. Обов`язково прочитаю. :) 

 25.12.2011 21:35  Каранда Галина для © ... 

чекатиму! у Вас толково виходить. А я на роботі тільки вірші можу))) прозу - тільки вдома))) тому в мене її так і мало!:) і коротенька. буде час, глянете мою "Пандемію" . там Ваша ідея доведена до абсурду:) 

 25.12.2011 21:10  © ... для Каранда Галина 

Ага, і з власного досвіду. Куди ж без нього дінешся. :) Хочеш не хочеш, а він усюди свого носа суне і норовить щось поміняти, як йому треба. Я, до речі, коли писав "Ізіму", на роботі сидів обличчям до входу - дуже зручне місце: все видно, ніхто не "спалить". А ось, десь через 2 місяці, пересадили. Тепер відчуваю себе Василем. :)

Ще раз повторюсь, що радий, що вам сподобалось. Надіюсь, прийде до мене муза - іще щось напишу. :) 

 25.12.2011 20:55  © ... для Шайковський Олександр 

Дякую за такий відгук. :) Прочитайте з початку. Надіюсь, ваша думка не змінеться. :) 

 23.12.2011 01:30  Каранда Галина для © ... 

щось я себе у Вашому Василеві впізнаю...) він - у грі, я - тут...теж гра.. і телевізор, як фон... і "котра година? та невже??!!!" . З власного досвіду писали?)))) Там ти є тим, ким ти маєш бути, а тут ти маєш бути таким, яким ти є. дуже глибоко! по заключній фразі і по зносці зрозуміла, що це остання частина... а от хочеться продовження! тільки почалася справжня, добротна фантастика!) хочу ще! і дякую за задоволення від вашого твору!

 22.12.2011 20:37  Шайковський Олександр 

Хоча я почав читати лише із цієї частини, але мені дуже сподобалось!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди