22.12.2011 11:21

-

391

17 | 17

 © Тарас Іванів († 2012)

Життя розмірене до лих присіює зима, 

Хуга морозна пхає крила в середмістя. 

Погляд здивований, кругом – тюрма, тюрма, 

А в смітниках – печене тіло із живого тіста. 

Чорна черлинь - і дар, зготований в печах, 

Їй-богу, гріх між брам, розкиданий за дарма. 

Чи, може, душі в масі цих – це наша карма, 

Й смерті доробок – вістря каторжне в устах. 

Душі спеклися у їх, нелюдів, тілах –  

Пощербна дань, чи щастя лету перемога. 

Розкажуть птахи… Та змовчить років жорства. 

Ріка тече по ній, тече ця рінь до Бога.