Це, як ви здогадалися, приказка, солодка ж казочка – попереду. А відбувалося все у чарівній країні Пряникії... І не думайте шукати таку назву в атласах чи на глобусах. Бо нема її насправді майже цілий рік. Лише за місяць до Різдва імбирний вітерець приносить диво-країну на легенькій рожевій хмаринці на Коржикове поле.

Якби ж то можна було купити квиток і прибути у Пряникію на екскурсію в той час! Є там на що подивитися і чому подивуватися. Чепурні вулиці з невеличкими медяними пряничними будиночками. І в кожному з них – весела метушня. Бо так уже здавна повелося: щороку в Пряникії оголошується Конкурс Найкращої Хатки. Звання “Найкраща Хатка” – дуже почесне в цій чарівній країні, тому всі мешканці прибирають та прикрашають свої оселі до свята. Адже переможець потрапить на Різдвяне Свято і буде почесним гостем біля справжньої зеленої ялинки!

Звичайно ж, трьом солодким рожевим зайчикам з очками-родзинками також хотілося побувати на святі, і вони старалися, як могли: протерли шоколадну черепицю на даху, притрусили стежинки запашною корицею, а на стінах намалювали смачнющою помадкою сині квіточки.

– Як гарно у нас! – вигукнув Коротковухий Зайчик, – Ми неодмінно переможемо в конкурсі!

– А хто ж іще! Наша Хатка найкраща на всю Пряникію, – погодився Довгохвостий Зайчик.

– Мабуть що так… – не зовсім упевнено додав Одноокий Зайчик, який, прибираючи у дворі, десь ненароком загубив очко-родзинку.

– Ви тільки погляньте на цих недоростків! – почулося раптом від медівникового будиночка зліва. Сусіди маленьких зайчиків – два поважних Сніговики аж льодяниковими очима виблискували від обурення.

– Коротковухих та Однооких Зайців на конкурс не приймають, а Довгохвості – це просто жах! Ми – то інша справа! У нас доріжки в цукровій пудрі, а біля хвіртки – льодяник на паличці! Чуєте, сусіди, що ці Зайці мелють?

– Що-що? На свято хочете, куцохвості? – розсердилася Лисиця з будиночка зліва, – Чуєш, Пане Коцький, рожеві зайці з синіми квітками на хатці теж пруться на конкурс! Білу глазур з губ спочатку б витерли!

– Та й нехай помріють, все одно не переможуть! – озвався Золотий Півник до Гусака з будиночка навпроти і клюнув декілька кольорових драже.

– Га-Га-Га – глузливо засміявсяв Гусак, у них же печива на тин не вистачило, будиночок кривий, а ялинка з вишневого мармеладу! Дикі та й усе!

Що тут почалося! Знявся шум і гам! Кожен з мешканців запашної країни вважав тільки себе майбутнім переможцем у конкурсі. А три солодкі зайчики засумували.

– Чому ми такі рожеві та несправжні, – розглядали вони себе в льодяникове люстерко,

– Чому у дворі росте вишневий мармелад, а квіти на стінах – з синьої помадки? Де нам узяти печива, щоб відремонтувати тин і будиночок?

Запитань було багато, Але хто на них дасть відповідь? Тим часом війнув імбирний вітерець, розносячи по солодкій країні медові пахощі. Увага! Конкурс! Найкраща Хатка…

Різдво – це таке чарівне свято, в яке нікому не варто сумувати. До Ромчика в гості прийшли сусідські діти Оксанка, Тарасик і Мар`янка. Вони зібралися біля уквітчаної ялинки і жваво ділилися поміж собою солодкими новинами.

– Якби ви знали, – почала Оксанка, – що я знайшла у себе під ялинкою вранці! Ніколи не здогадаєтесь! Пряничну хатинку! Доріжки від дверей – у цукровій пудрі, біля хвіртки - льодяник на паличці, а господарі – два поважних Сніговики! Дуже гарненькі!..

– І в мене! І в мене! – перебив Тарасик, – Такий запашний медовий будиночок, стіни ірисками викладені, на них – квіти кремові, а хазяйнують там прянична Лисиця з шоколадним Паном Коцьким!

– А в мене Півник Золотий драже клює коло хатки, а Гусак родзинки по двору розсипав, а з димаря – дим з цукрової вати… - і собі хвалиться Мар’янка.

– Зате в мене під ялинкою – Найкраща Хатка! Ось тільки погляньте! – мовив Ромчик.

Діти заглядають під ялинку. А там! Справжня Казка! Будиночок малесенький з шоколадним дахом, до ялинки нахилений, на ньому квіти синенькі чарівні, а у дворі, притрушенному корицею – незвичайні Рожеві Зайчики.

– Погляньте лишень, один заєць з короткими вухами! А цей – з довгим хвостом! А цей загубив родзинку! – весело щебетали діти, розглядаючи Солодкий Подарунок.

– Бо вони з Пряничної Казки! – гордо пояснив Ромчик.

Діти стали гратися, і не помітили, як Одноокий Рожевий Зайчик весело підморгнув до двох інших єдиним родзинковим очком.

– Ми їм сподобались! – зраділи господарі пряничного будиночка з синіми квітами, – Бо ми – Різдвяні Подарунки!!!

Тим часом легенько війнув імбирний вітерець, підхопив на рожеву хмаринку чарівну країну Пряникію з Коржикового поля і поніс далеко-далеко, даруючи на прощання казкові пахощі меду, кориці та кардамону… До наступного Різдвяного Свята!!!