Безсонна ніч

Доманіцькому С. О.

Ніч вже минає, а я ще не сплю,

Я все попиваю каву гірку.

Я згадую наші ночі і дні –

Усе те лишилось в солодкому сні.

Хоч і надворі спекотна пора,

Лягаю у постіль – вона крижана.

На ковдрі самотньо ведмедик лежить,

Мій милий далеко, напевно, вже спить.

Прийди хоч на хвильку до мене ві сні,

Дорогу освітять зорі ясні.

Прошу, не лишай мене більше одну.

Як довго не буде – сама знов прийду.

Ранок настав... Чому ж досі не сплю?

Проводжаю у каві останню зорю,

Ніч не зігріла... Я була одна.

Піду полежу і діждусь свого сна.

м. Кам’янець-Подільський, 1.07.2009