Білий шоколад
Доманіцькому С.О.
Тане у руці білий шоколад.
Знов тобі скажу я щось невпопад.
Хоч його тепер ніжно пригублю,
Хочеться ж тебе... І я знов в жалю.
Тануть молоком зорі у вікні.
Мiсто уже спить... Сна нема мені.
Я в вікно дивлюсь й згадую тебе.
Трохи посиджу – так і ніч мине.
Тихо пригублю білий шококлад –
Але все одно більш нема розрад,
Бо ніщо мені не замінить дні,
Коли при тобі танула тоді.
м.Кам’янець-Подільський, 3.07.2009