Дотик
Доманіцькому С.О.
Торкнусь тебе хоч у альбомі...
Ти не відчуєш дотик мій.
І завтра, сидячи в вагоні,
Про зустріч нашу знов помрій.
Я прибіжу, тебе зустріну,
Цілунок лишу наяву.
Я серцем вже до тебе лину –
Я вихідними й лиш живу.
У нас два дні, ще ніч і вечір,
А потім знову – на перон.
Ти обіймеш мене за плечі
І знову сядеш у вагон.
Мене торкнешся у альбомі
Через безмежну кількість днів.
Штихи вберуть тепло любові
Й кольоризну казкових снів.
м.Кам’янець-Подільський, 9.07.2009