з рубрики / циклу «Я БЕЗЗУПИННО ГОВОРИВ»
Не шукаю більше пафосного Раю,
Сплинули надії мов ранковий дим.
Припаду губами я до водограю
І по вінця душу заполоню ним.
Хай вода криштальна вихолодить серце,
Заморозить ревне суму відчуття…
Прихоплю з собою розсуду відерце,
Далі поплазую циндрити життя.
