31.12.2011 02:10
-
115
    
  1 | 1  
 © Толік Панасюк

Пройшлася, ніби в лехкоспаді, душею 

Лишаючи на ній круги 

Які собі тихенько розійшлися водою. 

Знайшовши потаємні береги. 


Душа - як став, ловила кожен дотик. 

І накладала крок на крок, вже не прозора. 

І щось в мені кричало – може досить. 

І щось тремтіло, коли зникала тінь до горизонту. 


Чи твоя тінь така повітряно легка? 

Чи у ставу вода була густою? 

А може ти із учениць Христа 

Які гуляють босоніж водою? 


Не ангел, і не привид, я заприсягнуся, 

Бо тілом тіло відчував. 

Ті дотики, водою розійшлися. 

Хіба забуде їх, отой – самотньо-сплячий став. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.01.2012 00:00  © ... 

Дякую.

 01.01.2012 23:06  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! :))