Травнева ностальгія
з рубрики / циклу «РОЗЛИЛАСЯ ВЕСНА МЕДОМ БІЛИМ»
За село я вийду, ляжу на кургані,
Де квітують в маках запашні поля.
Розчинюсь думками в млосному світанні…
З лощини прилине гомін журавля.
Перший промінь сонця відігріє серце,
Вітерець торкнеться ковилою щік,
Терпко заквітує полину озерце,
Зозуленька в гаї запророче вік.
Іволга підхопить вранішню співанку,
Голуби розітнуть льотом небеса,
Одягне бур’яни в дорогу огранку,
Діамантів сяйних, жалісна роса.
Я обличчя вмию кришталем тим ясним,
Сповнить мої груди маслиновий цвіт,
Килимком споришу волошково-рясним
Понесусь, блаженний залишивши слід.
