Тарас Іванів
Тамуйте біль столітні сосни –
Колючий вітер крила рве.
Морозу повіл срібно-млосний
Розголчив пір’я бойове.
Штормовий шал біду безоку
Розвіяв криком холоднеч.
В поля, побриті на пів року
Встромив льодовий леза меч.
Сибірські відьми грають марша…
Дерева, радше – частокіл
Сопілок – змолоду до старша,
Здуває злий північний віл.
Здубіло все, здубілі хмари
Струсили з себе одяг весь.
У білий сон від сонця – скнари
Промінчик плигне – десь-не-десь.
04.01.2012 21:40 Микола Чат => © |
 Сибірські відьми - здорово!!! |
04.01.2012 21:35 © ... => Тетяна Белімова |
Вдячний за увагу!) |
04.01.2012 21:14 Тетяна Белімова |
 Тарасе! Ваші поезії настільки живі й самобутні, що іноді у людському лексиконі не знайдеш і слова, щоб охарактеризувати їхню глибину. Вітаю з поверненням! |
04.01.2012 20:08 Каранда Галина => © |
 ну хоч де-не-де, зате ж - промінчик!)))))) |
04.01.2012 20:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарна зимонька!!!!! А в нас нема морозу! Нічого не здубіло!!!! Дощі йдуть!!!! |