05.01.2012 01:33
-
389
    
  11 | 11  
 © Тарас Іванів († 2012)

Вона торкнула відблиск шелестінням, 

Навіть не дотиком – повітряним тихцем. 

Вона ховала очі під цвітіння 

Грайливих зайчиків, обвитих вітерцем. 


В дочасі бігало лише пусте дівчисько, 

Тепер від погляду зволожені вуста 

Аж прагнуть випити, обпитись, впасти блиском, 

Звиватись корчами, кохатись навмання. 


Хай тіло втомою у опіках пашіє, 

Щоб звести ще одну украдену любов. 

Воно уміє, воно цим лише жевріє. 

Іди до мене.., - і, напевно, знов, і знов, і знов. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.01.2012 11:26  Тетяна Чорновіл => © 

{#} Доброго ранку Тарасе! Вірш дуже гарний! вітаю!!!

 05.01.2012 11:23  © ... 

Я дуже вдячний за відгуки!

 05.01.2012 09:35  Сашко Новік 

Гарно. З одужанням

 05.01.2012 01:42  Тетяна Белімова 

Грань між любовною й еротичною поезією тонка й позірна. Тарасе, Ви балансуєте на цій грані, Ви говорите відверто, але водночас і уникаєте остаточної відвертості. Мені сподобалась описана в поезії жіноча сексуальність.

 05.01.2012 01:37  Каранда Галина => © 

Ви таки виздоровіли!))))