25.01.2009 00:00
-
884
    
  2 | 2  
 © Микола Щасливий

Літня ніч

Ніч літня, тепла – полонила душу, 

Свіже повітря на вустах, в мені. 

Благаю небо – синьо-чорну тушу, 

Щоби дало енергії землі. 


Через повітря увібрати землю, 

Заросяну траву відчуть в нозі. 

Плекати з неба силу і напевно, 

Роздерти кригу по людськім житті. 


І одягнувшись у повітряну сорочку, 

Стояти, на безвітряній межі. 

Й мов Архімед, подумати про точку, 

Для підняття величної Землі. 


Й сміятися із мурашок-циклопів, 

Тримаючись за важіль доброти, 

Сміятися із золота й банкнотів, 

Відчувши вкотре ніч чудну в собі. 



09.06.06 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.02.2012 02:21  Каранда Галина => © 

до речі, часто і в мене випадково знищується...

 15.02.2012 02:17  © ... => Каранда Галина 

Ай, написав і випадково знищилось. Значить залишилось фантазувати і малювати свої картинки літньої ночі. Але копати треба глибоко!

 15.02.2012 01:16  Каранда Галина => © 

Й сміятися із мурашок-циклопів, Тримаючись за важіль доброти

хм... у мене якось не стикується "сміятись із" і "доброта"...

і образ неба дивний...

про Архімеда і про кригу - круто...

взагалі, цікавий вірш.