* * *
Доманіцькому С.О.
Нема жалю, ні покаяння,
Нема до інших більш кохання.
Його нема… Воно забуте,
Як ніби зовсім не відчуте.
Ти так зробив, щоб я забула,
Щоб лиш з тобою серцем була.
Віддав тепло своє, кохання.
Тепер до тебе лиш прохання –
Не залишай мене ніколи,
У цілім світ ми лиш двоє.
Твоя любов… Вона єдина
Мене щасливою зробила.
м.Кам’янець-Подільський, 4.07.2009