На парі
Доманіцькому С.О.
Віяння вітру з вікна,
Шелест листків у клітинку.
Як досидіть мені до кінця
Й ще списать не одну сторінку?
Більш не можу… Зове душа
Мене в тихі безмежні далі.
Я покинула б все і пішла,
Щоб звільнитися від печалі.
Ти далеко… І я не дійду,
Хіба що в думках, у безсонні…
Я твій образ очима вловлю
В світлі місяця на підвіконні.
м.Кам’янець-Подільський, 3.09.2009