Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.01.2012 19:28Оповідання
Для студентів  Для дорослих  Про життя і смерть  
20000
© Микола Чат

Я – Володар Всесвіту!!!

(нездійсненна місія)

Микола Чат
Опубліковано 08.01.2012 / 8245

«Кислотний дощ у липкій темряві ночі, льодяними канчуками хлистав наші панцирі. Я – Аргослав, син уславленого підкорювача половини Всесвіту Аргодона із клану Зоряних Конкістадорів, зі жменькою уцілілого десанту, ганебно втікав з цієї незламно-пекельної планети. Надія вчасно вийти на точку евакуації ледь жевріла, стухаючи у сирих потоках вуличної каламуті. 

В такт стугоніння ніг, у наших мізках пульсувало лише одне запитання, що телепатично здригало скатовані плоті товаришів по зброї та, вільно несучись зв’язковими порталами Світобудови, викликало жалісливий щем у її обивателів. І це питання було: «Чому ми недооцінили їх?!» А ще пульсувало: «Чому дозволили розвинутись?!» 

Автоматично оминаючи перешкоди, наш колективний розум, енергетичними потоками якого диригував я, судорожно шукав відповіді на ці запити. Після того як десяток вояків, потрапивши під транспорт Людців, раптово перетворилися на коричневі плями, я перенаправив енерголаву у русло спільного розгляду місії, від її початку до провалу. Чіткі восьмикутні картинки запалахкотіли у моєму мозковому аналізаторі, що зблідали по мірі того, як гинув мій десант. Від згадки про домівку, під змоклими обладунками розлилося приємне тепло солодких спогадів дитинства. 

 

Наша планета Арагонда була базовим галактичним стрижнем, довкола якого оберталися колонізовані нами сонячні системи – сателіти, що забезпечували процвітання арагондців. Теплий, але доволі вологий клімат нашої панівної оселі, постійне розширення її вселенських і пізнавальних меж, дозволяло наше неконтрольоване розмноження без ризику перенаселення та незмірний, майже вічний період життя. Після завоювання ближніх галактик, вищий орган влади – Аргада Старійшин вирішив направити партії десанту у найвіддаленіші куточки космосу, на пошук та поневолення нових незвіданих галактик. Велика честь (може через минулі батькові заслуги) знезійшла і на мене. Я очолив десант свого клану! Клану Зоряних Конкістадорів, нагороджених відзнакою Аргади «Підкорювач п’ятисот планет»!!!  

За жеребкування для виконання історичної місії, мені дісталась сигароподібна галактика «Посмішка Безодні», від назви якої ні у мене, ні в жодного ретельно відібраного мільйону бронзовопанцирних досвідчених вояк, не виникло навіть натяку на те, що це ймення виявиться провіщим. Пройшовши крізь шлюзові портали Чорних Дір ми з легкістю скорили «Реготунчика», так жартівливо прозвала це скупчення безвольних зірок моя брунатна десантура. І ось, коли я вже був в передчутті тріумфального повернення на Арагонду, один із запізнілих патрулів повідомив, що знайшов у задрипаній сонячній системі невеличку чарівно-блакитну планету зі стандартними умовами для розквіту життя. Ейфорія легких перемог змусила нас прийняти пленарне рішення про негайне вторгнення. Здійснивши всього одне шлюзування, ми розпочали нашестя. 

Перші секунди агресії, охолодили наш бойовий запал. Блакитно-зелені чари планети, виявилися оманливою ілюзією, за вуаллю якої на нас чекала дебела гравітація і агресивна киснева атмосфера. Сотні необачливих десантників з розвідувальної партії були буквально розчавлені гігантським тяжінням та роз’їдені з середини кислотним повітрям. Урахувавши ці прикрощі я, одноосібно подав команду загальної тілесної трансформаційної адаптації. І це була моя ПЕРША помилка! 

Перебудова зайняла, за місцевими мірками Часу, кілька мільйонів швидкоплинних років. Весь цей період, ми з непідробленою цікавістю заворожено спостерігали за прискореною еволюцією видів, що успішно намагалися пристосуватися до швидких геологічних та кліматичних змін планети. Ми були свідками їх титанічних потуг заради сходження на панівний Олімп, коротке володарювання та агоністичну погибель, що звільняла трон для інших борців за існування. Пошук форми, вільної ніші, способу та джерел харчування: усе мало одну мету – розмноження! Розмноження не вівтарі якого, вони спалювали миттєвість жалюгідного життя?! Це незмірно дивувало нас і викликало повагу до цих створінь, що керувалися лише інстинктами пристосування. Умовно ми поділяли їх на «арагондозалежних» і «обмежено вільних», тобто, тих хто розвивався на одному місці, а вигибаючи, давав плідне підґрунтя іншим та тих, що вільно пересувалися водними резервуарами, ґрунтом, повітрям, постійно споживаючи у їжу «залежних», «вільних» та не гребуючи навіть канібалізмом. З рештою усі вони були легкодоступним джерелом НАШОЇ енергії! Ця грайлива веселка еволюції, заколисала наш розум, розчепила атом холодної логіки на мільярдні часточки емоційних протонів. 

Нас не насторожило сходження на «Вершину Слави» незмірних м’язисто-зубастих гігантів, що декілька мільярдів років тероризували увесь еко простір, своєю безпринципністю та невтамованим апетитом. Навпаки, ми з завмиранням серця спостерігали їх війну за виживання яка, то розігрувалася суходолом, то пірнала у водяну прірву, щоб виринувши знову здіймали куряву на суші. Край цьому гіпнотичному безумству поклали навіжені ідеалісти Романтодоіди - космічні пілігрими з Іншого виміру. Їх дилетантська, невдала посадка призвела до катаклізму планетного масштабу, результатом якого стала майже повна загибель органічних видів. Недолугі волоокі, довгоногі лірики, що фанатично шукали КОНТАКТИ З РОЗУМОМ у паралельному міжвимір’ї, за для проформи виконання «Законів Світобудови», промугикали стандартні вибачення і зникли у воронці найближчого порталу, залишивши нас у пінній куряві катастрофи. 

Відчуваючи легкий присмак гіркої досади на жувалах, за втраченим різноманіттям життєвих форм, ми твердо вирішили, що місія закінчена і настав час переможного повернення на Арагонду. Та живучо-стійке, незламне еволюційне відродження, з обов’язково-чаруючою боротьбою між видами, змусило нас перенести відправку принаймні, хоча б на один мільйон років. Я, ухвалив це спільне бажання, повівшись на повідку емоцій, чим скоїв ДРУГУ фатальну помилку. 

Подібно Зоряним Богам, ми взяли шефство над одним із найактивніших видів – «Живородами», всіляко сприяючи їх розвитку. Їх блискавичний прогрес пихою зачипав струни нашої гордині. МИ, і тільки МИ писали закони їх еволюцій! МИ… І, загравшись, не помітили смертельної загрози, що звівшись на задні кінцівки з примітивним знаряддям праці – палицею, вже визирала над буянням арагондозалежних. Цікавість знову взяла гору над логікою – ТРЕТЯ хиба! 

Ми схаменулися лише тоді, коли обриси революційного підвиду, дивним чином стали схожими на романтодоідів, а під випуклобрівною черепною коробкою зажеврів вогник логічного мислення. Озброївшись усіма космічними знаннями ми кинулись у бій! Але вже було запізно… Ледачкуваті від природи (як ми їх нарекли) Людці, своїм метким прагматичним мозком, швидко вловивши зиск від використання знарядь праці, перейшли до агресивного використання довкілля у своїх меркантильних інтересах. МИ, звичні до розміреної безкінечності часу, не встигали за їх тисячолітніми прогресивними стрибками. МИ просто фізично стали не здатні впливати на «підопічних». Наш ідеальний світ зруйнувався! 

Де яки час, відмовляючись вірити в реальність своєї поразки, ми ще намагалися впливати на Людців, заполонивши їх оселі. Та цю мертворожденну ідею вони згубили розсіваючи та розкидаючи, спритно синтезовані об’ємним мозком, інсектициди. …Загинули всі. 

І ось Я - Аргослав, син уславленого підкорювача половини Всесвіту Аргодона із клану Зоряних Конкістадорів, вже один, ганебно втікаю до точки евакуації!?! Навіщо я це роблю?! Може краще загинути і одвічно залишитися тут, у цьому до безумства захіміченому ґрунті, воз’єднавшись на енергетичному рівні з упокоєним МОЇМ десантом, щоб не бачити докори розпачу і зневаги в очах одноплемінників?! Ні! Я повинен вирватись із цієї сміттєзвалищної безодні! З планети, що знекровлено задихається в ядучих октанових парах, під реготливу істерику безжальних Людців! Я, повинен! Я, попереджу! Я, змо…» 

Раптово довгі відростки передньої кінцівки юного Людця, схопили його стомлене тільце, здійнявши у гору. 

- «Мамо. Що це?»  

- «Фу, яка гидотна! Негайно викинь!!!» 

І щойно Аргослав відчув під собою грунт, як високий підбор безжально розчавив надію на порятунок далекої домінуючої планети Арагонди. 

«- Це кінець! Я – Аргослав! Я – Володар Всесвіту..!!!» понісся Вселенськими ефірами останній зойк відчаю знеславленої душі індивіда, охоплюючи серця космітів льодяним жахом абсолютного нуля… 

А Ви питаєте: - «Куди поділись таргани?!» 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.01.2012 Поезії / Вірш
Перепрошення Ксенії Ен
09.01.2012 Поезії / Вірш
Дідівські прикмети
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
ПРОЗА
04.02.2011
Курортні пристрасті
26.11.2011
Монолог української Смерті (Частина ІІ – «про клієнтів»)
08.01.2012
Я – Володар Всесвіту!!!
14.03.2012
Проліски
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 145  Коментарів: 8
Тематика: Оповідання, володар Всесвіту, життя, смерть
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.01.2012 20:53  © ... 

Якась святкова тарганоманія!!! Ура!!!!!

(смайлики не відкриваються - чесно чекав хвилину)

 08.01.2012 20:47  Каранда Галина 
 08.01.2012 20:46  Тетяна Чорновіл 
 08.01.2012 20:43  Каранда Галина для © ... 

так! давайте вчитись!клацаєте на купі смайликів, потім на одному, що з"явиться! відкриється більше сотні їх(може, прийдеться трохи зачекати) вибираєте. все. чекаю!:)

 08.01.2012 20:39  © ... 

Скромно, опустивши до землі оченята сповнені радісних бісиків, дякую всім за приємні коментарі! Ураааааааааааааааа! Я Микола Стругацький!!! Третій найменшенький, бо у дитинстві свинкою перехворів!!!:)))))))

Далі йдуть смайлики з квітами та поцілунками!!!!

 08.01.2012 20:29  Тетяна Белімова 

Несподіванне завершення... Мій горизонт читацьких сподівань зовсім не справдився. Навіть не здогадувалась, що автор весь час писав про ... тарганів. Глобальна проблематика твору змушує замислитися над нашим сумним сьогоденням. 

 08.01.2012 19:56  Тетяна Чорновіл для © ... 

Сподобалось 

 08.01.2012 19:43  Каранда Галина для © ... 

Клас!!! цікаво! я здогадалася аж при словах " заполонивши їхні оселі!" чесно, сподобалося! ( хоч початок трішки й насторожив:))
ура фантастам!!!
Пане Суворий! робіть рубрику! нас вже троє!)))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди