Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.01.2012 23:33Оповідання
Про Новий Рік  Про кохання  Про казку  
40000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Новорічна історія

Дарія Китайгородська
Опубліковано 08.01.2012 / 8249

Помивши руки, я поглянула на годинник: щось довго не повертаються мої домашні - до Нового року залишилось кілька годин. Та й завдання у них було зовсім не складне: купити фруктів до святкового столу і заодно вигуляти Собакіна. Собакін - це наш веселий пухнастик чау-чау. Поки народ вигулюється, я з Котею - сибірською красунею-кішкою - готую всіляку смакоту. Якраз рибу в сметані пекти зібралася. У Коті, зрозуміло, свій погляд на приготування цієї страви, і вона презирливо пирхає. Однак це напускне: кухнею поширюється запаморочливо-спокусливий запах, і її зелені очиська примружені від задоволення. Ідилія - та й годі! А ще минулого року все було зовсім не так.

... Навантажена торбами з їжею і з ялинкою під пахвою мчу забирати Марійку, мій семирічний скарб, зі школи: у них сьогодні було новорічне свято, на яке я так і не встигла. Доведеться пояснювати Марійці, чому її мама не змогла приїхати: на службі, як завжди в останній день старого року, купа роботи, і мій шеф навіть чути не хоче ні про які новорічні ранки. Бідна моя доця! Майже в усіх її однокласників є мами і тата чи бабусі і дідусі, і хтось із них обов`язково приходить до своєї дитини на свято, а у Марійки - тільки я, вічно зайнята мама.

Біжимо з Марійкою додому. Дорогою розробляємо план дій: швидко погодувати Котю, пропилососити в кімнаті, розігріти піцу, нарізати ковбасу, прикрасити ялинку і вбратися самим.

- Я буду Снігуронькою! - заявляє Марійка. - Я так хотіла на святі бути Снігуронькою, але мене не обрали. Мам, а якщо я одягну твою білу шубку і свою білу шапочку, я буду схожа на онучку Дідуся Мороза? Може, він прийде до нас у гості?

- Зайчику, тобі не сподобалося бути Ромашкою? По-моєму, ти була дуже красивою, схожою на справжню квітку, - я навіть не уявляла, що моя доця хотіла бути кимось іншим.

- Сподобалося, мам, але Снігуронькою краще. Вона може попросити у Дідуся Мороза все, що захоче! А я хочу, щоб у мене був тато і братик, і щоб у тебе на роботі було менше справ. Ми завжди так пізно приходимо додому. Навіть Котя свариться - їй самій сумно, - на очі Марійці навертаються сльози, і вже не зрозуміло, кого їй більше шкода - себе чи кицю.

У мене теж очі на мокрому місці. Якби я могла щось змінити у своєму житті, наприклад, більше заробляти, витрачаючи на це менше часу. Або щоб мені зустрівся чоловік, який захоче піклуватися про мене і Марійку: не супермен якийсь, а просто добра людина, якій ми будемо небайдужі. Мрії, мрії...

Ось, нарешті, і наш будинок. Піднімаємося сходами. Біля наших дверей тулиться рудий пухнастий колобок - цуценя. А ти звідки взявся? Маленький зовсім. Товсті лапи, хвостик віялом. Що ж з тобою робити, малюче? Наша Котя точно не зрадіє такому гостю. І чим тебе годувати? Зовсім не уявляю, як поводитися з цуценям. Не залишати ж його на вулиці.

- Марійко, що робитимемо? - питаю, заздалегідь знаючи відповідь.

- Ой, мамусю, давай його візьмемо! Він же зовсім маленький, загубився, напевно. Він плаче і боїться - дивися, як тремтить. І він прийшов до нас, це наші двері. Ну мам... – і Марійка починає скиглити, як наш несподіваний гість.

- Гаразд, - зітхаю я. - Беремо. Спробуємо знайти його господаря. Думаю, він живе в нашому будинку: такий малюк не зміг би далеко втекти.

До запланованих справ додається ще одна: написати оголошення про знахідку і розклеїти їх на дверях під`їздів нашого будинку.

Реакція Коті, всупереч очікуванням, виявилася помірною: вигнувши спину дугою, вона пирхнула кілька разів на знайду і гордо пішла на кухню поїдати свою вечірню порцію сухого корму. До бійки справа не дійшла - очевидно, «чужий» виявився дуже дрібним для нашої сірої мисливиці.

Знайда злякано сидів у куточку передпокою і, очевидно, намагався зрозуміти, куди поділася звична обстановка його оселі. Кмітливий хлопець: відразу визначив, що в чужій хаті. Нічого, зараз ми тебе молочком почастуємо - Котя поділиться.

Наша кішка, незважаючи на солідний вік, досі обожнює молоко, кефір, сир - всі молочні продукти. І завжди дуже ревно ставиться до збереження їхніх запасів. Якщо ви надумали поласувати кефірчиком без Коті - чекайте відповіді: ваші капці опиняться в непередбаченому місці й у такому ж стані. Пам`ятаючи про цю особливість Котіного характеру, я розсудливо налила молока в дві тарілки: для кішки і цуценяти. Гість обережно підійшов і почав нюхати запропоноване частування.

- Мамо, давай залишимо його собі. Дивись, Котя не проганяє цуценя, значить, воно їй подобається, - тішиться Марійка.

- Марієчко, подумай гарненько. У цуценяти є господар, і він буде за ним сумувати. Уяви, що загубилася наша Котя. Її хтось знайшов і вирішив залишити собі. Як думаєш, Котя не захоче повернутися додому? І ти швидко її забудеш?

- Ні-і-і-і, не забу-уду-у-у! - Марійчині оченята наповнюються сльозами. - Давай писати оголошення.

Пошморгуючи носом, доня сідає за стіл, і ми пишемо оголошення про нашу знахідку. Тим часом я заходжу на кухню і ... - о, диво! - цуценя п`є молоко з Котіної миски. Сама ж господиня стоїть поруч і поблажливо мружиться. Контакт налагоджений! Можна спокійно йти розклеювати оголошення.

Пилосос захований, піца розігрівається, ковбаса вже на столі, ялинка сяє вогнями, а ми з Марійкою прикрашаємося. Я одягну маленьке червоне плаття, а доці пропоную її улюблений вельветовий сарафан: синій колір прекрасно гармоніює з руденькими кісками і зелено-карими очима.

- Але, мамо, я ж буду Снігуронькою! Дай мені свою шубку, - Марійка вже напнула білу шапочку і радісно стрибає кімнатою. - Я знаю, Дідусь Мороз прийде сьогодні до нас у гості.

- Чому ти так впевнена, зайчику? І потім, тобі в шубці й шапці буде гаряче. Давай краще сарафан?..

- Ні, мамусю, ти не розумієш. Як же Дідусь Мороз дізнається, що я Снігуронька, якщо я буду в сарафані? Він обов`язково прийде, адже я була слухняною і добре вчилася, - супиться Марійка.

І я поступаюся. Нехай моя доня поживе в передчутті чарів та чудес. Я знаю, що потім вона засмутиться і, можливо, навіть заплаче, але зараз мені так не хочеться позбавляти її маленької надії на диво. Нехай. Ми зуміємо висушити сльози і знайти в собі сили жити далі.

- Мамо, ти плачеш? Не плач, ось побачиш, все буде так, як я загадала. Ось тобі твої ліки від сліз, - Марійка приносить мені таблетку валер`янки.

Пора сідати за стіл, скоро Новий рік, та й ми з донею захопилися нашими переживаннями, не встигнувши повечеряти. Недобре проводжати старий рік на голодний шлунок.

Котя зі знайдою затіяли галасливу метушню: цуценя ловить Котін хвіст, а вона робить вигляд, що хоче його вкусити. Хоч комусь весело в цій хаті.

Дзвінок, а потім стукіт у двері. Дивно, в такий час усі давно за столом. Відчиняю - на сходовому майданчику двоє. Темно, запрошую їх увійти. Заходить... Дід Мороз з нашим оголошенням у руках і Сніговик із забинтованою головою.

- Добрий вечір, ми живемо у сусідньому під`їзді. Ось, знайшли ваше оголошення. Розумієте, син прикрашав ялинку, впав зі стільця і розбив брову. Сильна кровотеча, довелося терміново їхати до травмпункту. У метушні наш Собакін вискочив з квартири, ми й не помітили. Повернулися додому - його немає. Син дуже переживає...

З кухні з радісним вереском летить наш знайда.

- Я ж казала, що Дідусь Мороз прийде до нас! Я ж казала! - тисячний раз повторює Марійка.

Цуценя, захлинаючись від щастя, лиже хлопчикові руки й обличчя.

Годинник б`є дванадцять. Новий рік.

...Уже півроку ми живемо всі разом. У Марійки з`явився тато і старший брат. Котя тепер спить тільки під боком у Собакіна - той не заперечує.

О, нарешті, дзвінок у двері! Ми з Котей мчимо відчиняти. На порозі - Дід Мороз із посмішкою мого найдорожчого чоловіка, Сніговик зі знайомим шрамиком над бровою і радісна Снігуронька з Марійчиними кісками. А навколо весело крутиться кудлатий Собакін.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.12.2011 Проза / Мініатюра
Діоген
12.01.2012 Проза / Оповідання
Чудасія перед Різдвом
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
У п’ятницю, 13-го...
05.05.2011
Нехай залишиться нерозгаданим?
14.10.2011
Казка про Чугайстра
08.01.2012
Новорічна історія
17.04.2012
У п`ятницю, 13-го...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 461  Коментарів: 9
Тематика: Оповідання, новорічна історія, казка, про прекрасне, новий рік
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.01.2012 23:10  Микола Чат для Олександр Новіков 

У мене два пси: Тварюкін і Потворкін (скорочено Рюрік і Орк)!:))) 

 09.01.2012 13:15  Олександр Новіков 

З ким Новий рік... Кличка прикольна- Собакін) 

 09.01.2012 12:43  Наталка Янушевич для © ... 

Сподобалось. Можна нову "Іронію..." за цим сюжетом зняти. 

 09.01.2012 00:20  Тетяна Белімова 

Гарна новорічна казка! Оповідь від першої особи привносить елемент автобіографізму. Але, як уже пояснила Дарія, це - лише літературний прийом, засіб авторської гри. 

 08.01.2012 23:58  © ... для Микола Чат 

Дякую, я старалася:))) 

 08.01.2012 23:56  Каранда Галина для © ... 

зворушливо... дійсно, до сліз! 

 08.01.2012 23:55  Микола Чат для © ... 

Але ж як правдиво! Всерівно - бравііііііііііііісііііііііііііііііі моооооооо!!!!!!!! 

 08.01.2012 23:53  © ... 

Дякую за відгук, пане Миколо, тішус. що так перейнялися долею моєї героїні:) Але, повірте, нічого спільного зі мною:)) Все авторські примхи:) 

 08.01.2012 23:48  Микола Чат для © ... 

Новорічні чари та й годі! Читав аж сльоза радості проступила!
Радий за Вас як за жінку, так і за автора! Браво!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди