Дар помічать
Місяць у плямах, стривожене небо,
Зірка метнулась між хмар.
Враз спонтанічно подумав про себе,
Це відчуває ж лиш дар!
Дар який гублять, чомусь. Дивні люди!
Як можна не помічать
І замінивши це на пересуди,
Замість того, щоб співать.
Місяць гортає, ковтаючи зорі.
Видно. Порив відчуттів.
Навкруг дивлюся, мої лиш долоні,
Ловлять спадання душ зір.
Руки розвів, на будинках лиш тіні,
Мабуть, на смак гіркота.
Поряд зі мною лиш мрії присіли,
Ніч дрібну сітку сплела.
Ніч між вузлами усе поховала,
Мрії у пастках стирчать.
Всі, не мої, зорі розшматували,
Дар я навчивсь помічать.
19.02.06 р.