Карантин завершився, і друзі пішли в школу. Коля, як це не дивно, їх не чіпав.

Так минули січень і лютий. Уроки ставали все важчими і важчими. Єдине радувало: у Миколи теж:). В Даші день народження був першого березня, і хлопці готували подарунок: ляльку. Але це було не все. Вони знайшли таємний хід у підвалі занедбаного будинку, що був у лісі. Хлопці його знайшли під порожніми ящиками, коли гралися в будинку. «Потайним ходом» вважалася кімнатка глибиною 5 метрів і формою, як будинок над нею. Щоб в неї спуститися, хлопцям знадобилася драбина.

Настало перше березня. Із зав’язаними очима Дар’ю довели до будинку і спустили в таємну кімнату.

- Ой! – сказала Даша, коли з очей зняли пов’язку.

- А ми могли б тут розбити табір, - продовжувала дівчинка.

- ГА? – в один голос запитали хлопці.

- Це може бути місце для таємних зібрань, - пояснила Даша.

- АГА! Зрозуміло….

Здавалося, вони на крок випередили Лютого. Та не тут то було!

Наступного дня, коли прийшли в школу, діти це зрозуміли. Двоюрідна сестра Лютого, Люда Несміхова, сказала вчительці, ніби вони «діставали» другокласників ( забирали в них пенали і т.д. і т.п.). але коли вчителька викликала другокласників, ті сказали, що такого не було. Зауваження поставили Люді.

Друзі зрозуміли: вона спільниця Лютого.