12.01.2012 23:39
-
159
    
  1 | 1  
 © Толік Панасюк

Не перестану дивуватися з любові

З тієї іскри схованої в людях, 

Що млоїть, тліє на одинці 

Чекаючи один єдиний подих. 


Чи погляд, а може лише дотик 

Вітрів приблудних, невільників,  

Утікачів, пройдисвітів самотніх, 

Не пізнаних одвічних свистунів. 


І марні застороги й перепони. 

Звершиться диво, вогником із тління 

Займеться те, що було як канони. 

Все піде полум`ям хотіння. 


Благослови вас Боже приборкати вогонь, 

Щоб не згоріти заживо у ньому 

А до кінця життя втішатися теплом 

Лишивши після себе іскорку у домі. 



Дрогобич, 2012 01 12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.01.2012 23:48  Каранда Галина => © 

дійсно, то диво...