13.01.2012 12:47
383 views
Rating 5 | 17 users
 © Тарас Іванів

Ти знав, що там буде, і ти пішов –  

У замкові, з дубів, роздерті двері. 

Ти збудував його, та кинув свою кров, 

Яка потягла за тобою світ містерій. 


На тіні щастя зупинився, обійшов, 

Ніби згадав свою тяжку, часів, недолю. 

Борсався рибою, зник в крик німий – агов, 

Ти розчинився в каво-димнім алкоголю. 


Хліби засолені – витріскані поля, 

Ти осінь свою не у ті плоди засіяв! 

Такий вже чорт у тобі сів – як немовля, 

Ти все попробувати завжди світом мріяв. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Для чого тепло знов, чому південне море... | Тарас Іванів». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Розбиті келихи років... | Тарас Іванів 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.01.2012 17:33  Каранда Галина 

Ти осінь свою не у ті плоди засіяв! як на мене, Ваші осінні плоди дуже гарні! мабуть, ще довго буде бабине літо!))

 13.01.2012 13:23  Оля Стасюк 

Ні, все пробувати не треба.... Адже стільки болю є в світі... 

 13.01.2012 13:04  Тетяна Чорновіл => © 

Мабуть це правильно - все спробувати! :))) А світ містерій існує, що не кажіть!!! 

Публікації автора Тарас Іванів

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо