15.01.2012 22:12
-
179
    
  2 | 2  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»

Над ставком сивезна хмара 

Розплела біленькі кіски. 

Стихла гав криклива свара, 

В ряботиннячку берізки. 

Вітер, льодовим фоготом 

Зойкнув у хвої ялинки 

Й небеса зимовим шротом, 

Сипонули вниз перлинки. 

Між трави, в осіннім спалі 

Зашкварчали в падолисті, 

Кленів кучері опалі, 

Розпишавши у намисті… 

Сонце, променистим списом 

Розітнуло хмаровиння - 

Понеслося шумно лісом 

Перламутрове шипіння. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.01.2012 14:36  Сашко Новік 

Чи то читаю, чи в вікно поглядаю. Гарно

 16.01.2012 02:28  Тетяна Белімова 

"Над ставком сивезна хмара
Розплела біленькі кіски" - поєднання в одному образі зменшувально-пестливих і згрубілих епітетів налаштовує читача уже з першого рядка на очікування дива, несподіванки. І вона, ця химерна неочікуваність з*являється у фіналі:
"Понеслося шумно лісом
Перламутрове шипіння".

 15.01.2012 23:50  Каранда Галина => © 

у нас, нарешті, сніг!)

 15.01.2012 23:49  © ... => Каранда Галина 

Природа чарівна, у всіх її проявах!!!

 15.01.2012 23:43  Каранда Галина => © 

скільки ніжності до похмурого пейзажу!:)

 15.01.2012 22:29  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! В Вас там град ішов? :))