Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.01.2012 12:37Новела
Для дорослих  Про зиму  Про розлуку  Про місто  Про кохання  Про зраду  Про сучасність  
Прощай, Різдво
10000
© Софія Скопіє

Прощай, Різдво

1

Знов ти

Софія Скопіє
Опубліковано 17.01.2012 / 8412

Я знову бачив тебе... Знаєш, гнівливо нарікати на долю за цю скупу короткометражку з тобою в головній ролі, я не збираюся. Зводити очі до неба у німій молитві забрати мій зір – теж, бо то відверте блюзнірство. Вже нічого не змінити - я просто знову бачив тебе. І треба ж таке - мене не знищила блискавка, і не поховала під собою земля. Далебі, й пропасниця не збиралася тіпати мене за руки-ноги… Я навіть не зблід, але моє серце стріпнулося так, наче воно вирішило зробити свій перший невдаваний удар. Коли в моїх зіницях відбився твій раптовий образ і застиг там на пам`ять різдвяною листівкою, я ніби отямився від довгого сну і зрозумів - це те, чим я марив весь цей неповний рік. Я таємно сподівався просто знову побачити тебе.  

   

Ну, от – справдилося, і я закляк. Тобі б непевне не сподобалось настільки плюгаве слівце, але повір, воно єдино-правильне. Я стовбичив на тротуарі, ніби запліснявілий дерев’яний ідол і витріщався. А ось це, невірне слово… Либонь влучно буде сказати - похапцем жертебе, не боячись отруїтися чи вдавитися.  

   

З паперовим пакунком під рукою ти вийшла з фотогалереї. Насуплена – три горизонтальні лінії перетинали чоло. Але не сердита. Мабуть, трохи заклопотана. Спустилась східцями і зупинилася (але звісно не заклякла, то привілей лишень телепнів), далі розгублено огледіла вулицю, немов шукаючи знайомого серед перехожих. Аби я був при собі, то певне б занепокоївся тим, що ти могла мене помітити. І даремно. Чи то через свою короткозорість, чи через виключну здатність фільтрувати зображення світу, ти не вгледіла мене. Втім і серед іншого люду, що в переддень свята снував туди-суди вздовж, розбавленого кількома крамничками, культурно-мистецького ряду, твоя персона не зауважила нікого вартого уваги. Буцімто побиваючись через таку неприємність , ти ледь помітно хитнула головою, а потім, леле, - посміхнулася. Так, повір, на твоєму обличчі виник той дивний вираз губ та очей. Й ти всміхнулася так, як зазвичай люди шкіряться якимось своїм, тільки їм відомим, думкам. Потім ти на один крок відійшла від східців і знову стишилась, щоб витягти з кишені пальто рукавички. По аристократичному витягуючи кисті рук, ти по-черзі стала ховати у оксамитове тепло свої бліді пальчики. Ніхто не зрівняється у цій справі з тобою. Так, елегантно та гарно натягати рукавички вмієш лишень ти. Знаєш, іноді мені здається, що ти завжди по життю вправно граєш котрусь із своїх панн Річинських. І часом навіть не помічаєш, як гасне світло рампи.  

   

Мила моя, коли ти врешті неквапливо влилась в потік перехожих, я все ще продовжував тримати тебе на мушці, як кіллер свою найжаданішу жертву. Мої очі, ніби ціп’яки вчепилися в твоє куце кашемірове пальто. Його «мишачий» відтінок тобі дивовижно пасував і серед депресивно-сірого натовпу, твій сірий здавався найяскравішою плямою. Колись ти з претензією на знання моди та стилю стверджувала, що одяг елегантно-сталевих кольорів є вигідною основою для яскравих аксесуарів. Бігме, знову була права. Це я не про шийну хусточку кольору фуксії. Вона жахлива навіть на мій невибагливий смак. Твій яскравий аксесуар – волосся. Та’, ота твоя пухнаста корична хмарка, що пахне так само (тепер я це точно знаю), як маленьке хрумке печиво, яким ти за три роки мене мало не захарчувала . Ти була переконана, що твоя випічка божественна, я був упевнений, що кориці ти до нього вбухуєш більше ніж цукру. Чесно кажучи, я ненавидів твої кулінарні експеременти. А от волосся любив. Любив загортатися в нього, вдихати його аромат і пригадувати, пригадувати…де ж його я чув раніше. Тепер от зрозумів. Пізно одначе. А от цікаво - ти завжди говорила, що це твій справжній колір волосся, я ж гадав, що кольору твоєму волоссю додала справжня хна… Можливо я помилявся і виною всьому твоє жахливе маленьке хрумке печиво?  

Але ти все далі й далі віддаляєшся від мене. Юрба поглинула тебе і зривала повідок, яким ти мимоволі прив’язала мене до себе. Якась частинка мене, певне та , що тисячі разів приставилася і встигла стати майже привидом, таки зірвалася за тобою, щоб взнати чи справжня ти, чи не привиділась мені. Моє невидиме Alter ego наздогнало тебе і спробувало впіймати за руку. Але прозорі пальці проникли крізь тебе і навіть не взнали який на дотик кашемір… І я знову розпачливо дивлюся, як ти йдеш від мене.  

Чомусь це нагадало одну пісню Едіт. Пам’ятаєш?  

Emportes par la foule qui nous traine  

Nous entraine  

Nous eloigne l`un de l`autre  

Je lutte et je me debats  

Mais le son de sa voix  

S`etouffe dans les rires des autres  

Et je crie de douleur, de fureur et de rage  

Et je pleure ... 

( Ми невільники натовпу, 

Що тягне й вабить нас за собою, 

Розриває наші обійми. 

Я борсаюсь, відбиваюсь від нього, 

Але звук рідного голосу з’їв натовп. 

І я кричу від болю, від люті, від сказу… 

І я плачу) 

   

Я не плачу. Дебелий шмат мене, який би зміг вхопити тебе за руку (але не спромігся зробити цього), все ще лишався там, де й закляк, так несподівано помітивши твою величність. Я стояв при вході до винної крамниці, що зовсім не до місця затесалася серед арт-галерей та сувенірних крамниць. А може й до місця, адже я тут не для того, щоб знову бачити тебе. Мені просто край кортить випити.  

Не знаю чому, але я придбав пляшку лікеру. Дивний вибір. Мабуть твій образ, щось збурив в мені. Певне це була жовч. І мені припекло солодкого. А може на свято я вирішив пожаліти печінку. Хоча ні, мені вже давно її не жаль… 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.01.2012 Поезії / Вірш
ТЕАТР БОЛЮ
17.01.2012 Проза / Новела
Прощай, Різдво (2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Новела Про сучасність
02.06.2012 © Арсеній Троян
Санітари хрущівок
17.01.2012
Прощай, Різдво (1)
28.12.2010 © Андрій Гагін
Перший день нового року
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 157  Коментарів: 3
Тематика: Новела, Різдво, ти, свято
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.01.2012 14:23  Олександр Новіков 

Цікаво. Люблю корицю, а от лікеру за своє свідоме життя не придбав жодної пляшки. Треба спробувати 

 18.01.2012 12:53  © ... для Тетяна Белімова 

Ой, навіть не знаю, що було б аби вулицями ходили вишукано замріяні чоловіки:) 

 17.01.2012 19:02  Тетяна Белімова 

Написано дуже гарно! Щиро, задушевно, у характерній для Вашого письма манері асоціативного плетіння.
Мені тут подумалось, як би було чудово й незвично, якщо б на світі справді існували такі вишукано-замріяні чоловіки! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди