17.01.2012 13:53
-
343
    
  1 | 3  
 © Юлія Мазіліна

Він та вона

Наче намистинки її сльози, 

Наче грім посеред неба – крик. 

Хтось говорить, що все не серйозно, 

Хтось на завжди з життя її зник… 


І лишилося небо дощами 

Душу її омивать. 

Вона подалася з речами, 

Він залишився, щоб грать… 


Вона розійшлася зірками  

В небеснім просторі німім. 

Він залишився роками, 

І гіркотою в вині. 


Вона лягала росою 

На ранкову траву. 

Він різав наче косою 

Серце і душу живу. 


Наче намистинки її сльози, 

Наче грім посеред неба – крик. 

Хтось говорить, що все не серйозно, 

Хтось на завжди з життя її зник… 



08.09.10

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2012 16:33  Тарас Іванів 

За душу зачіпає!

 17.01.2012 14:12  Сашко Новік 

Цікаво